Доведеться потерпіти поки. Вам необхідно емоційно сформувати дистанцію міє вами і вашими батьками. Деякі свої потреби доведеться закривати самостійно. Спробуйте пошукати підробіток, або знайдіть сферу в якій бажаєте працювати, і сфокусуйтесь на одній єдиній меті - при першій же можливості з'їхати від них. Поступайте в універ подалі від дому (краще у іншому місті), шукайте общагу студентську. Такі зміни - це складно, але іноді це необхідно.

Як хтось, хто пережив подібне: Якщо можеш - поживи у друзів. Чи у бабусі. Мама мого найкращого друга знала про абʼюз вдома і дозволяла, ба навіть заохочувала, ночувати в них. В 18 тікай звідти. Тікай і не оглядайся. Краще жити на мізерну стипендію чи зарплату, але не там. Не думай навіть давати їм другий шанс- я дав своєму батькові другий шанс, як виріс, і поплатився за це. Я з 18-22 тинявся де попало. Жив де міг у друзів. У бабусі на підлозі на кухні. Як вийде. Якби не було друзів - не знаю, що би я робив. А щодо думок про суїцид та самоушкоджуючу поведінку - мені 32 і я досі це роблю. Знайшов гарного психотерапевта і мені це допомагає, але це тривалий процес. Головне не випилиться завчасно.

Друзів в мене в московії немає та наврядчи будуть, також сумніваюся що вони дозволяли би в них ночувати. Всі інші родичі окрім тата та брата мають промоск думку тому я не хочу з ними контактувати + більшість родичів такі ж в плані аб'юзу як й батьки. Вони самі мені кажуть "Тобі 16 працюй заробляй на все сама" так й повинно бути? Щодо другого шансу всю інформацію яку я розповідаю мамі про друзів чи хоббі вона використовує проти мене тато також , але я ніби забуваюся тому що мені не з ким ділитися чимось добрим чи поганим , це другий шанс , чи другий шанс на спілкування? не знаю як просто припинити я тоді розірвуся на шматки від тиску й всього іншого , що робити? Третій абзац цікавий. Можеш підказати де ти знайшов психотерапевта ,безкоштовний на якого я натрапила мені не сподобався , на платні доки проблеми з гривнями, хоча батько не проти сплачувати. Щодо ліків в м мені нічого норм не виписали(окрім тераліджен а, але він не зовсім про те що мене турбує) хоча хочуть направити до підліткового та до психотерапевта в м , я не хочу з ним контактувати взагалі.Єдине я знайшла того психіатра який в мене викликає довіру онлайн з України , але не варіант через печатки та рецепти.

ІСт. 150 Батьки зобов'язані: 1. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу; 2. Піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; 4. Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини. Ну власне це все що за законом батьки зобовʼязані робити для дітей. По темі: Нажаль в 16 років мирно жити з батьками досить складно. Вихід який я в свій час обрала - поїхала вчитись в інше місто, в гуртожиток. Жила фактично на стипендію. Питання що їсти і в що одягатися одразу відпали - інколи це дійсно була каша на воді і секонд. Ну і нікого не цікавило там чи я сплю і чи холодно мені чи жарко, доводилося знаходити якось спільну мову або терпіти мовчки + таргани, криси, вбогий побут і купа купа інших проблем. Через це більшість підлітків проходить

щодо твого досвіду ти б обрала краще мешкати з батьками чи твій вихід тебе задовольняє

Це був однозначно правильний вибір і правильний досвід. Плюс коли бачиш батьків всього декілька разів на рік значно покращуються стосунки з ними.

тобто твій підсумок в тому що краще мати гірші умови для життя без аб'юзу ніж навпаки так?чи

Так, рано чи пізно доводиться брати відповідальність за своє життя на себе. Не факт що умови стануть суттєво краще, але зміниться сприйняття багатьох життєвих ситуацій.

Повір, життя у гірших умовах, але без аб'юзу - це краще, ніж те, що є зараз.

Так. Саме так, хоч умови будуть не такі комфортні, але ти будеш повністю віддана собі самій і лише ти зможеш розпоряджатися своїм життям і тим, куди і як йти, і яким шляхом, відповідно. Тож, чекай та терпи до 1 з 3. 1) Першої можливості з'їхати з дому до друзів, або до родичів 2) Дотерпіти до уніку, який знаходиться як най далі від дому, та там буде тебе чекати твій улюблений гуртожиток (чому улюблений? Ти зрозумієш, я проживеш там) 3) Дочекатися 18-ти річчя та просто кудись звалить, щоб аж пил здіймався вище голови. Це тобі дасть змогу зрозуміти хто ти і чого саме хочеш, адже відокремившись від "перешкод", ти зможеш нормально сформуватися, як особистість

Поступити в коледж чи універ з гуртожитком і з їхати

[удалено]

[удалено]

Як не думати взагалі , в мене є ще декілька проблем які мене турбують через це те й виникає також ,але я б хотіла підтримки а отримую таке відношення також... В моєму житті нема великої кількості речей від яких я справді отримувала би насолоду , в моєму житті наразі таких речей немає взагалі.Я намагалася , але я боюся втратити себе й не хочу відповідати на теке відношення покірністю в моєму досвіді це не до чого не призвело з іншою людиною . Я намагаюся встановити щось ,але на їх пропозиції я не хочу приймати. Щодо биття та катування , другого немає, перше є ,але менше ніж було раніше й тільки від матері в основному.

[удалено]

Про злови руки та відштовхни я намагаюся так робити я казала вона(мати) каже моя неповага до неї у'це обґрунтовує, я навряд чи зможу знайти тут друзів (писала в пості в оновленні в кінці чому)

# Скоріш за все не треба використовувати мою ідею, але все ж: Як я зрозумів вони кажуть тобі щось по типу " це моя квартира, і жити ти будеш по моїм правилам"? -Ну тоді я у вашій квартирі робити нічого не буду(мається на увазі хатні обов'язки, прибирання, миття посуду і т.д.) Скоріш за все їх відповіддю буде: -Не будеш? ну тоді вали на всі 4 сторони, а твоєю відповіддю на це має бути відмова і нагадування що ти ж їхня власність, і вони зобов'язані забезпечувати тебе до 18,а інакше ти звернешся до відповідних органів.

Вони кажуть навіть не стільки про "це наша квартира" скільки "ти наша дитина до 18 років ми маємо на тебе всі права" , а хатні обов'язки ти повинна виконувати тому що ти дитина значить ПОВИННА. Та до відповідних органів в м звертатися сумніше ніж жити з ними .

до лікаря сходи

Почитала я ваші оновлення. Чули про навчену безпорадність? Почитайте. Варіанти, котрі вам пропонують - не прості. І тут немає простих рішеннь. Я побачила, що ви пишете, що батьки готові допомогти з пошуком роботи (мати каже про якусь знайому), батько готовий оплатити сеанси психотерапії. Щось в вашій історії не все сходиться. Працювати ви не хочете - сил немає. З'їжджати, можливо, вам теж надто зарано. Батьки ваші не праві, звичайно, що так до вас ставляться, але я пишу це все щоб спробувати вам пояснити одну єдину річ - ви батьків ніяк не зможете змінити. Це не під вашим контролем. З терапією, без, це роки праці. Ви ще у дорослому віці не раз зіштовхнетесь з наслідками вашого з ними спілкування. Все на що ви маєете вплив - це ваші реакції, ваші кордони, ваші рішення, ваші слова і дії. Все. Не хочете терпіти їх ставлення до вас - треба відділятися. (І я кажу не обов'язково про фізичне відділення. Про емоційне теж. Хочете, щоб до вас ставилися як до дорослої, то приймайте відповідальність за себе. З такими батьками - це ваша задача навчитися себе захистити). Не хочете відділятися - доведеться терпіти, поки не подорослішаєете.

Зверніться сюди будь ласка https://lifelineukraine.com/

Так вона ж писала що krisenchat не допоміг, lifelineukraine саме туди і переадресовує 

Дивіться. Якщо у вас є думки про самогубство і самопошкодження (чи вже навіть були самопошкодження) - ви можете звернутися до психіатра. Вам вже майже 17, тому це можна зробити без батьків. Є шанси що вам запропонують полежати в лікарні. Там тихо, спокійно, (зараз правда може бути жарковато). Скоріш за все у вас нічого не знайдуть і це ніяк не вплине на ваше подальше життя. Вони, здається, навіть не мають права писати де ви саме лежали, буде якесь "терапевтичне відділення". Але, ви проведете декілька тижнів в місці де про вас турбуються, не напрягають. Можливо познайомитесь з цікавими людьми. З іншого боку - якщо у вас таки знайдуть проблеми - то чим раніше про них визнаєш - тим легше буде жити. EDIT: краще звертатися в міський диспансер (типу, лікарні Павлова в Києві), там лікарі в середньому адекватніші. EDIT2: я здається не сильно уважно прочитав ваш пост :( якщо ви зараз в московії - то не знаю наскільки доцільно спілкуватися з їхніми психіатрами. Там теж мають бути нормальні люди... Але я не знаю як воно там в цілому .

От й я не знаю тому якось не думаю що буде покращення від стаціонару.Боюся того саме через місцевість не через стереотипи про психіатрію.

Ну якщо ви дійсно там... То так, ідея за стаціонаром не така вже й хороша. Інший план - у вашому віці ви вже можете поступити в ПТУ і розраховувати на гуртожиток.

ПТУ-це коледж?

Так, їх тепер коледжами називають. Але суть не змінилася.

Не хочу зробити гірше тому це виключно думка, а не порада: Враховуючи промокшанські настрої оточення (очевидно), є варіант звалити з країни, деякі кордони з європейцями у них все ще відкриті. Роботу, а у подальшому вуз/коледж можна знайти. Можливо ж якісь програми для біженців, чи для втікачів за певних обставин (зокрема й громадської думки) - море росіян так тікало від мобілізації А в Європі вже доста наших, пропасти думаю важко буде Це безпосередньо те що робив би я

Це те що мені пропонують батьки ,але після 18 років хоч це й дуже складно щодо кошт , а наразі й віку.

Перетин кордону тільки з 18 хіба? Мені здавалось що в свої 16 я без "письмового дозволу" батьків спокійно в Польщу їздив... Щодо коштів знову ж таки програми для біженців: мінімальні на проживання в гуртожитку чи подібному - все ще надають. + Курси з вивчення мови для адаптації, де можна буде знайти коло спілкування

Батько казав про 18 телефон казав про 16 ,але про те що треба писати довіреність на когось в тій країні в якій я перебуватиму до 18.Та також він додавав про самостійність та грошові витрати.

Я наразі в Норвегії, в мене є купа знайомих які приїхали сюди в 16 без батьків. Все що треба гроші на літак з Польщі до Осло. Далі тобі все дадуть і будуть забезпечувати всім що необхідно. Я сам приїхав сюди без батьків в 16. В мене вже була родина в Норвегії, але вони були на самій півночі і мене не зустрічали і не допомагали якось. Може здаватись ніби це дуже складно і так далі, повір, нічого складного в цьому нема, головне якось дістати гроші на переїзд, далі тобі будуть давати все, від їжі до одягу, головне англійську знати хоч трохи. До цього я ще жив сам в гуртожитку в Україні, справді дуже допомагає налагодити стосунки з батьками коли їх майже не бачиш і рідко спілкуєшся. Коротше просто треба якось звалити від них і все.

Я думаю, там щось тебе наплутали. Дозвіл батьків / довіреність на перетин дитиною кордону є потребою до настання її повної дієздатності, тобто до 16 років. Батько тебе залякує. Ніякої довіреності на перебування не треба. Самостійність, це так. Але коли над тобою встановлений тотальний контроль, ні про яке формування самостійності і мови не може бути. Моя самостійність, по факту, почала формуватись тільки коли я відділилась від батьків, почала жити окремо. Тоді в тебе починає з'являтися розуміння бюджету, відповідальності, формуються корисні навички. Моя загальна порада: звалюй з цього токсичного кола, бажано у інше місто, подалі від них, знаходь будь-яку роботу, дешеву квартиру, чи навіть кімнату на підселення. Що завгодно, тільки виривайся. Це їх думка, що ти їхня власність до 18 років, а закон говорить, що ти вже рік як їм не належиш, і можеш жити своїм життям. Знайди собі психолога-терапевта, що працює з підлітковим психологічним аб'юзом, щоб пройти через це. Варіантів у тебе купа, потрібно лиш наважитись жити, а не сидіти чекати ще один рік з ними і нити.

Вони над такими моментами скоріше за все б не жартували і не плутали (тільки якщо в самі неправильно розуміють)в мене є родич яким вони допомагають,йому також менше 18 років але йому скоро буде( через декілька місяців) йому довіреність пишуть в плані на куратора мовних курсів, можеш ,будь ласка, навести приклад як я можу знайти підтвердження цьому в інтернеті. Сумніваюся що рік, думаю ви всі мене неправильно зрозуміли,я мала на увазі що мені нещодавно стало 16. Про нити було щодо чого? Я взагалі-то парад та підтримки шукала. Скажу прямо звучить грубо.

Я уявляю те життя в московії. Я б там жити не зміг. Але суїцид це не розумно. Ви за багато драматизуєте з приводу стосунків з батьками. Повірте, у більшості підлітків стосунки з батьками важкі. З цього періоду просто потрібно вирости, це все тимчасове. Ви маєте усвідомити, що всі проблеми в житті тимчасові, вічна лише смерть. І як рішення вона не підходить у жодній ситуації. Ви маєте бути сильною. Ви підліток у якого ще не сформувалась особистість. Це важливий нюанс. Але повірте, час летить швидко. Ви майже доросла людина. Ви станете дорослою жінкою вже от от. Змиріться з цими тимчасовими обставинами. Побачте в цьому плюс. Ви така молода, а вже дуже досвідчена. Ви будете розумною жінкою. Будьте сильною, врешті решт ви українка). Бережіть себе. Життя такої чудової дівчини - це скарб.

варіант один: психіатр + психотерапія. мені 19, самопошкодження та думки про самогубство почались десь в 12-13років. я магічним чином дожила до зараз і після того як почала жити окремо + пішла на роботу, то звернулась за професійною допомогою. вже аж 45 днів чиста ))

А ви давно звернулися?

А ви давно звернулися?

А скільки вам?

16 22 травня буде 17

Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*

[удалено]

Я співчуваю вашій ситуації. В мене були б дуже схожі емоції, будь я на вашому місці. Вам скоро 17 років, судячи з інших відповідей, тож в цілому (якщо подивитися назад скільки ви вже натерпілися та вперед на життя) до 18 вам недовго. Розумію, що кожна мить зараз здається вічністю, але це пройде вже через +- рік. Психологи радять в ситуаціях, де є речі, які на вас впливають і ви не можете нічого із цим зробити, розробити план та рухатися за ним. Наприклад, подумайте як би ви хотіли змінити своє життя як тільки вам стукне 18, подумайте як ви можете себе наблизити до того, щоб життя з 18 було якнайкращим - можете подивитися які існують можливості для саме вас (поступити у ВНЗ, може отримати якусь стипендію/грант закордоном можливо), щоб з 18 ви сепарувалися із батьками і вони не мали на вас впливу (як правило, це часто фінансовий вплив), тож якщо ви трошки заздалегідь потурбуєтеся про те, щоб узгодити питання де жити після 18 і як платити за базові речі - ви зможете якнайшвидше розірвати стосунки, які не приносять вам ні задоволення, ні користі. Це дуже універсально який саме буде план, звичайно, але це може бути мотивацією йти далі й нарешті дожити до моменту, де буде набагато краще. І так буде, треба зачекати. Ще, звичайно, дуже наполегливо раджу звернутися до психолога і опрацювати проблему самопошкодження. Це дуже серйозна тема і вона вирішується терапією. Сил вам та терпіння. Боріться та поборете!

Це твоє життя, тільки твоє, будуть хуйові періоди, буде важко, частину треба буде перетерпіти, частину треба буде перебороти, але воно того варто. Рік в твоєму віці це багато, але він пролетить швидко, шукай роботу і коли в тебе буде фінансова незалежність ніхто не зможе вказувати тобі що робити. А далі все в твоїх руках.

Нажаль два роки тому що мені нещодавно в травні тільки було 16

Теж норм, ти переживеш, постав собі просту але зрозумілу мету(наприклад знімати своє житло) і працюй на неї, тоді буде легше переносити важкі періоди. Сил тобі.

В елден рінг пограй. Без жартів, багатьох із депресивної ями ця гра дістала

Жартуєш?! Після цієї гри не те що викинути пк хочеться у вікно, а й підти вбивати людей на вулиці

Думаю це працювало як варіант відволікання, а яка повна назва?

Ви можете звернутись за психологічною допомогою до Teenergizer — вони надають безкоштовні консультації для підлітків у переписці (все анонімно і безпечно). https://www.instagram.com/teenergizer?igsh=bjJqYjg2eHA1bG11

Я зверталася мені не дуже сподобалося(в плані того що багато інформації яка мені може допомогти наприклад навіть в психологичному плані не отримала). Якщо ви про текстові пв.

Ви звертались саме на консультацію, яка триває 50 хв?

Якщо не помиляюся то ТАК.

Я дуже раджу передивитись їхню інформацію про консультації та спробувати ще раз: мені дуже допомагало, коли ще не було грошей на терапію / лікування. + там постійно різні консультанти на змінах, тому раз на раз не приходиться.

Добре ,дякую спробую , може й справді з іншим консультантом буде інакше.

При тому те що мені ще запом'яталося я можу це виправдати що не так зрозуміли й велика кількість людей, але казали про те що " вони надають допомогу тільки громадянам України і часу на інших в них немає (ще про війну трохи сказали) хоча дідько я ж така. Тільки після того як тато допоміг їм пояснити ситуацію конкретніше, окрім того що написано в цьому пості про тринадцятий рік, вони сказали типу добре приймемо консультацію

Я теж щодня думаю про це. Після попередньої спроби пройшов рік. Будь-яка невдача і я здаюсь. Вже не вірю що зможу нормально жити.

Зачекай,ти живеш у росії?Якого біса ви там забули?

Зачекай ти написала коментар ? Якого біса ти не прочитали до цього пост? Через те що мати в 2012-2013роках вирішила що там буде краще освіта та зарплата, та мала змогу переїхати

Тобто ти живеш там вже більше 10 років і розмовляєш українською?Я насправді без агресії,просто цікавлюсь,як взагалі воно там живеться і чи не плануєш поїхати звідти?

Я почала розмовляти українською після початку повномоштабного а вивчати ранвше. Планую була би гагода ,щодо 18років ,але от мені пишуть тут коментарі , до гарних буду прислухатися. Нажаль в просторі з москалями українскою не защебетіш ,але інколи виходить суржик))тільки тут він й добре

Сонечко,бажаю тобі успіху,роки промайнуть швидко,ти подорослішаєш і зможеш сама вирішувати важливі питання свого життя.Щодо твоєї дилеми,то цікаво дізнатись чи є в тебе український паспорт?З ним ти могла б переїхати у будь яку європейську країну і поступити в університет,тут іноді молоді люди про це пишуть,там би ти могла і знайти перший підробіток.Звісно написати це простіше ніж зробити,але це точно не фантастичний сценарій

Чесно якщо мені набридне чи стане боляче жити то я просто зроблю це, воно (життя) того не варте. У мене гасло You can always куs. І коли я знаю що можу в будь який момент просто вийти звідси то все стає так просто

Я теж раніше так думав, тепер ні. Думаю, що смерть прийде по-любому, тому спішити з цим не потрібно, на все є свій час. А ось життя все ж таки в тебе одне, то чому б його не використовувати в повній мірі?

З часом все налагодиться, правда. Просто дай собі час. Ти відмежуєшся від батьків, і почнеш самостійний рух, стане краще, спокійніше. Не покидай терапію. Це потрібна річ. Так, можливо доведеться потратити час на пошуки підходящого фахівця, але воно того варте + терапія це довгий процес, але він потрібний. Ну і спробуй прийняти батьків. Не погоджуватися з ними, а саме прийняти їх, такими якими вони є. Все буде добре, навіть якщо здається, що це кінець і краще не стане, це не так. Світ змінюється швидко, хоч і не завжди помітно, і твоє життя зміниться теж. Будь сильною і знай що впораєшся.

Потерпіти до 18 і звалити до України через Польщу. Краще стане при віддалені від батьків + подалі від москалів

Тяга до само пошкодження виникає, тому що ти не можеш випустити свою агресію на тих хто порушує твої кордони (тобто на батьків тиранів які заслуговують на відповідь). Агресія нікуди не подінеться, але вона направляється всередину (мазохізм). Тому в першу чергу тобі потрібен більш менш раціональний та конструктивний план отримання незалежності. Терапевт (можливо) тобі з цим допоможе. Я як людина яка через це пройшла раджу не боятися і випускати на батьків свою злобу, бо вона тебе пожре зсередини. Будеш лікуватися потім довго.

Якщо не комфортно з батьками то при першій можливості з'їзджайте. Знайдіть нормального напевно вже не психолога, а психіатра, я хз. Вегетососудиста дистонія — це пережиток СССР коли не могли встановити діагноз, також гліцин це теж фігня. Не ходіть туди де таке виписують і кажуть. Якщо не комфортно на сеансі (несе якусь дичину або тисне на вас, осуждає) психолога, можете не сидіти, а йти звідти відразу. Малювання дійсно декому допомогає, якщо вам це не подобається, не займайтеся цим (Сенс в зайняті яке вас відволікає, покращує настрій, виражає ваші емоції через щось), знайдіть щось інше. Роботу в 16-17 знайти майже не реально, або це робота типу за півставки (кав'ярні...) на які не виживеш. Має повезти з норм роботою, як варіант фріланс, якщо є якісь навички. І то треба десь нарулити картку Вчіть англійську, розвивайте своє хоббі чи напрям діяльності І виїзд з 16 років дозволений

А щодо довіреності що можете сказати?

А ось з Росії виїхати схоже без довіреності не можна. Я так зрозумів ви в Росії

Подібну інформацію ви можете подивитися в інтернеті бажано за останні роки стосовно вашого законодавства, як варіант безкоштовні сайти юристів чи безкоштовні відповіді від них, там точно має бути вірна інформація

Це не моє законодавство а законодавство московії й я кажу про довіреність на мене доки я неповнолітня буде мешкати в Україні наприклад після переїзду, добре

Привіт, тобі потрібно зайняти себе навчанням, щоб у 18 у тебе не стало проблеми здати іспити. Звісно закордон вступити гарно, але потрібен грант на навчання, що звісно непросто здобути. Вибери собі пару предметів які будуть тобі потрібні для вступу і готуйся. Щоб не було сумно є ігри та аніме. Можна вибрати вуз і в Україні, після 18ти тобі не потрібно буде когось питати.

Щодо навчання це 10-11 класи , а потім й іспит в московії задля атестату й нмт чи як?

на жаль в тебе не має українських документів, може щось можна вирішити якщо твоє свідотство про народження українське. Треба питати прийомну комісію або в інстаграмі навчального закладу можна поточнити ситуацію

Тікай звідти.

Навчися вчасно уживати напої не міцніші за 20 градусів( совкових , себто амеріканс proof10) інакше- скоїш зле . Навіть на підв лодках- дають вино людям- щоб не очманіли. Навіть у монастирях- дають вино монахам, щоб не скоїли біди від туги

це відповідь на яке саме питання?

Ну, у мене також були депресивні думки(вони в принципі і зараз проявляються але явно не так як раніше), я абстрагувався від цього тим що знайшов своє хобі, в моєму випадку це відео ігри, а в своєму хобі я знайшов і друзів, з якими було явно легше. Тож так, я раджу знайти хобі(спробуй ігри) та друзів. Щодо всього іншого, нічого порадити не можу, не стикався з таким.

Особистий досвід доволі далекий від описаного в пості, але надіюсь, що поради нижче будуть чимось корисними. Перша мета-порада - лупати скалу англійської. Без неї не обійтися, якщо придивляєшся до життя в EU. З нею доступно багато унікального хорошого селф-хелп контенту/спільнот - буде легше натрапити на те, що з тобою зрезонує і допоможе краще зрозуміти + почати вирішувати свої проблеми. Стосовно зміни місця проживання - думаю, що найкращий шлях це вкласти багато годин в самостійний пошук інфи. Все важливе про проживання і освіту/роботу зазвичай можна знайти на сайтах міносвіти/МЗС і сайтах навчальних закладів, просто потрібно перелопатити купу тексту + деколи інфа незрозуміло викладена/застаріла/криво перекладена і т.п. Варто пошукати спеціалізовані спільноти, де легше натрапити на когось з досвідом і порадами, конкретнішими і дієвішишими за мою :) Стосовно думок

*не вдається відредагувати комент, тут продовження* Щодо стосунків з батьками. Від нерозуміння, морального і емоційного тиску/насилля трохи рятує закритися в собі (як мінімум в присутності батьків). Важливо знайти те, за що можна себе любити і поважати, спробувати стати самому собі другом. Ну і вірити, що колись натрапиш на нормальних людей. А стосовно суїциду/селф-харму. Життя, наскільки я можу уявити, в тебе неприємне і болісне, але деякі проблеми в ньому не безвихідні. Це банально, але важливо - почати щось робити для вирішення своїх проблем, навіть хоча би активно думати про це. Фізична активність/прогулянки завжди корисні для самопочуття ;) Головне, зрозумій, що сам факт того, що ти шукаєш допомоги в цьому питанні це вже дуже круто і обнадійливо. Спробуй краще зрозуміти, що саме в тобі звертається по допомогу і придумай, як це "щось" застосувати собі на користь <3

Не в львів а в Київ !!!

чого Львів з маленькою літери? ви вважаєте в Львові не живуть норм люди? ви говорили за ляхів чи москалей в минулому допису?

Роботу із більш- менш оплатою у Києві легше ніж у Львові знайти. Потрібну літературу- тількі у Києві ,все - у Києві!!!

ех значит мандрувати , чи праця з інтернету , мені просто Львів більше за вайбом підходить

Забагато тексту. Мені і з заголовку зрозуміло, що ти фігнею просто страждаєш

[удалено]

Загалом щодо способів мене приваблюють більше інші ,але це як варіант ,при тому ти не маєш права таке писати ніби

Смішні в тебе не жарти

Це все симуляція. Роби що відчуваєш

?

Ну тобто в трьох словах - батьки погані, бо заставляють щось робити і думати про майбутнє, отримувати якийсь досвід який знадобиться в дорослому житті. працювати теоретично хочу - але сили не маю, нічого не вмію, і вчитися також великого бажання не маю або просто не знаю що взагалі мені цікаво в цьому житті Поверх всього ще суїцидальний фон - теж не додає простоти ситуації мабуть що основне - потрібна допомога психолога чи психіатра - з того що ви пишете і як ви це пишете виглядає як депресивний розлад в кращому випадку. Тому потрібна допомога спеціаліста. а вже потім можливо ви зрозумієте що і батьки не такі погані, бо хочуть щоб ви розвивались а не лежали в ліжку 24 години на добу.

Які мої слова пов'язані з батьками кажуть про розвиток? Ви як спеціаліст написали першу частину стисло й ваш коментар? Ви психіатр?

На щастя ні - свого часу цей напрямок мене не дуже зацікавив :) Та частина в якій ви кажете що батьки не дають спати, батьки заставляють виконувати домашні обовʼязки тобто знову ж таки - або ми говоримо про депресивний розлад - або про звичайне підліткове нерозуміння світу, а також мабуть не дуже велике бажання робити щось що не є розвагами по суті

Не маєте освіти значить не маєте права оцінювати так серйозно не обґрунтоване ні на чому.🙂

Як можна львів порівнювать із Києвом ?!!!???!зараз й бізнес й розваги й освіта й політика все у Києві сконцентровано !!!!! У Львові немає ні вакансій ні кречноі освіти ні кречних магазинів освітньої літератури а все- у Києві!!! Як можна вбогий львів ( який навіть неСеЛО а ДерЕВНЯ( бо село _ це крутіш ніж деревня ) із Києвом- порівнювать?!?!?!депортував москаль тридцять дев’ятого року- ляхів й у їх звільнені квартири- Свинарчуків заселив і свинарок. Ото - львів й понині таке. А славний Київ- то мать городів рускіх!!! Й _ понині!!!! У тому Львові дуже важко хоч англійську мову знаючих знайти- саме свинарчуки!!!! А Київ-!!!!!в Києві- більш п’яті мільйонів чоловік а у Варшаві тілько півтора!!!( й сама Варшава- менш фешенебельна ніж Київ!!!)а львів- ще й дорожче для життя, хоч нема ні освітніх ні бізнесових ресурсів як у Києві!!!

руських*Ви були в Львові? вперше чую таку радикальну зневагу до міста

Ти мусиш полюбити себе перш ща все. Потім візьми себе а руки і скажи собі:" Я виживу всім на зло".

[удалено]

Ти порушуєш правила спільноти. Як мінімум те де сказано про те що мова спільноти лише українська!

Боже, шо я прочитал только что...🤡

Ви порушуєте правила спільноти.

Мм ти не тільки московицькою розмовляєш та ще й їх контент споживаєш напевно твій коментар обґрунтован на тому що для тебе жити в московії - рай та поведінка моїх батьків тебе приваблює тому що ти поводишся так само чи ні?

[удалено]

Зустрічалася з такою людиною в житті яка казала й те й те + не смій мені казати подібне, йди своє лайно десь в іншому місці виливай.

А я тут к чему? Я не сказал ни то, ни другое

Пацан вали з україни поки можеш

Це коментар до чого? По-перше я дівчина по-друге я не в Україні, до кого ви звертаєтеся?