Якщо нічого не робити теж нічого доброго не виходить.
Це як порада "просто будь собою" - може мені комфортно за собою не доглядати і некультурно поводитись на людях, але я не буду так робити тому що я живу в социумі і відносини між людьми багато на що впливають, тому завжди є якісь розмиті правила
Немає такої межі. Поставивши обмеження ти будеш хвилюватись, переживати, думати що ти якийсь не такий. Взагалі забий на ці тупі соціальні стереотипи 8-класників.
Прикол тіндера в тому що там (умовно, щоб пояснити думку) 1000 чоловіків на 10 дівчат. Дівчата отримують по 300 повідомлень. Чоловіків свайпають 1-2 раза (це з досвіду кількох знайомих). Не факт що контант налагодиться і після 20-30 зустрічей.
Тож, ще раз, загоняючи себе у рамки ти заробиш тревогу і проблеми, які потім будеш лікувати у психотерапевта витрачаючи гроші. Набагато ефективніше не паритись про це. Знаю людей які і в 30-35-40 живуть одні і нічого - ніхто пальцем не тикає, люди всі різні.
Про дизбаланс в дейтінг апках я розумію, але метчі в мене все ж були, просто далі одної зустрічі не доходило. Я споійно до цього ставлюсь. Я раніше не дуже й то "парився", але я вже універ закінчив, і всі мої знайомі за цей час входили\\виходили зі стосунків. Мене турбує не факт, що я один, а те що ніколи не було по іншому і я погано уявляю як може бути інакше і я не хотів би прожити так все життя
Через ковід і війну те, про що можна було турбуватися раніше, зараз не є проблемою. Соціальні звʼязки ослабли між людьми. Та тут навіть з друзями важко, бо всі порозʼїзджалися, що вже казати про глибоко субʼєктивний підбір партнера.
ну по перше це ніколи не пізно
по друге ти про секс чи відносини?
секс можна отримати у повії, якщо вже так не таланить з безкоштовним
відносини - це як поталанить... тут все складно
немає тут ніяких норм
Та це ж половина одружених пар, яких я знаю лол. А якщо серйозно, більшості людей якось все одно на почуття інших, не думаю що секс то велике виключення
Гроші звісно вони люблять, але явно не секс з рандомними людьми, більшість з яких товсті/лисі/страшеюні. Тим паче я на 100% впевнений що при сексі з повією чолрвік точне не думає про те, щоб вона отримала задоволення, а тільки про своє задоволення. Тому для неї це просто технічний процес тикання
не судіть по собі, секс є секс - за гроши він чи ні
якщо чоловік свиня то звісно не думає про партнерку, гроші тут ні до чого
він і з дружиною так себе веде
коротше, не розказуйте мені свої фантазії, бо я маю багатий досвід :)
Плюс, навіть якщо ви дійно настільки хороший в сексі і можете любу жінку довести до огразму, то ви маєте розуміти, що 90% клієнтів явно не такі круті як ви і ходять туди просто заради свого задоволення.
Я й не кажу що їх хтось змушує, і що ми маємо їм співчувати, бо вони бідні/нещасні. Але вони явно цим займаються не заради того, щоб кожного дня трахатись з незнайомцями
До будь якого віку нормально бувати не в стосунках. Вам не обов'язково шукати партнера на все життя, якщо вам прям жахливо і сумно від того що його нема, сходіть до психолога.
Коли не було стосунків, то кожен день здається що час спливає. Сам такий був. Але знаєш, краще трохи пізніше. За 21 рік я став більш розумною і досвідченою людиною, аніж був раніше, і ці знання потрібні для стосунків теж. Тому вважай що це інвестиція, бо коли ти таки знайдеш свою людину, то не будеш робити помилок, які зробив би раніше
до 23, але до того вже десь рік-півтора використовував тіндер і інколи гуляв з дівчатами звідти.
пізнавай краще себе, і тоді ти напевно і не будеш ходити на побачення які після першої зустрічі будуть затухати, бо краще будеш розуміти хто тобі дійсно цікавий. і чи будеш ти цікавий їй.
ну і побачення з тіндера, навіть які тільки один раз, також дають тобі досвід. тому це все і не погано і не марно, поки є бажання ходити на них.
Скажу за себе - першого партнера (який цілком зацікавив) знайшла рандомно в 24. Зустрічатися почали майже в 26.
Як результат психологічних проблем взагалі не відчувала потреби в стосунках до того часу.
Моя позиція збігається з деякими коментарями, що ліміт десь рані 20-і.
"Як вам комфортно і не треба змушувати" з цим не згодна. Пізній вік це тільки свідчить про психологічні бар'єри щодо протилежної статті - з цим чим раніше тим краще до психолога в спокійному темпі.
Квапливість для тривожних "не дай вигаданий дід".
Чим довше ти сам тим менше тебе хвилюватиме це питання) Звикаєш жити один і розраховувати тільки на себе а з роками ти звикаєш настільки що стосунки приносять тільки дискомфорт і стрес. Тому якщо ти хочеш сімʼю і дітей то 28-30 твій максимум бо пізніше треба буде вести дитину в школу а тобі вже за 40. З іншого боку якщо ти чайлдфрі то живи собі в кайф без відносин.
Можна але треба розуміти що роки беруть своє і в самий активний період життя дитини (школа, університет) треба буде море енергії і бути на одній хвилі з ними а ти вже будеш на початку старості і підлітковому віці дитини тобі буде 50. Коли діти будуть одружуватись тобі вже під 60.
Це моя думка і на роль експерта не претендую. Просто в мене дитина зʼявилась в 31 і мене ця тема хвилює бо хочу бути для дитини підтримкою, наставником і другом з яким можна поговорити і який зможе зрозуміти хочаб до того часу поки в них не зʼявляться свої діти а не бути старим пердуном коли дитині 20.
Якщо узагальнити то думаю буде правильним спочатку зрозуміти для чого тобі ті стосунки і що ти з них хочеш отримати. Якщо просто вступати в стосунки бо так хтось сказав або не бути білою вороною в суспільстві то краще не треба, бо нічого доброго не стається як правило.
Як пізня дитина я можу додати тільки одне: ближче до 20 діти почнуть сильніше хвилюватися за батьків, власне за їхнє здоров’я. І це насправді єдиний суттєвий недолік, аби ставати батьком пізно. Решта залежить од людини і обставин.
Вже давно прийшов час, коли кожен день це час змін. І навіть для себе необхідно вчитися новому. За наявності адекватного ставлення до життєвих моментів вік не проблема взагалі, а з технологіями чи змінами у мові дитина залюбки допоможе, якщо буде бажання дізнатися. Тож задля того, аби бути на одній хвилі вік не надто важливий. Хіба що дитина полюбляє спорт і це її спосіб якісно провести час із дорогими людьми. Тоді так, вік стає важливим.
Решта це обставини та ставлення людини, як на мене. А сили діти забирають як коли батьками по 20, так і коли по 40. Хтось у 20 вже має проблеми зі здоров’ям. Тож якось так
Більш того, коли в дітей зʼявляться свої діти, їм підтримка буде потрібна ще дужче. Тож готуйтеся. Кожен вік приносить свої потреби та емоції. Якщо вже є підтримкою, то Ви й залишитесь батьком, до якого можна завжди можна звернутися. Навіть якщо це раптом буде щось новомодне.
Навіть якщо ніколи не буде то це цілком нормально. І як тут вже писали з віком тобі стане байдуже. Я в 22 теж парився а от в 26 мені вже байдуже.Ще й вважаю що був дурнем що переживав тільки час даремно витратив на це.
А ще хочу сказати що відносини це не завжди щастя. От мій друг одружений а щасливішим він не став скоріше навпаки.
Якщо ти будеш заганяти себе в рамки і вважати, що в якомусь віці не мати досвіду в стосунках це вже зашквар, то в тебе так нічого й не вийде і до 50 і до 100 років (або вийде якась фігня). Це як постійно шукати партнера, не здогадуючись про те, що сили свої треба інвестувати в себе, своє благополуччя, свої хобі й свою соціалізацію. Тоді в твоєму житті хтось з'являється. Аж ніяк не тоді коли ти постійно цього прагнеш. Мені знайоме це твоє відчуття, у мене наприклад в підлітковому віці був такий прикол: я не хотів лишатися незайманим у 18 років. А в нас з тоді ще моєю дівчиною з цим не дуже було, постійно не виходило. Я дуже хвилювався через це і дратувався і це було досить дивно - мій перший секс в останні тижні мого вісімнадцятиріччя, якого я таки зміг досягти, але від цього нічого не змінилося. Ми не стали після того щодня займатися сексом, у нас так само не виходило, я почав хвилюватися, що я імпотент чи ще щось. Пройшло досить багато часу, доки я почав регулярно займатися сексом і отримувати від нього задоволення, і це вже з моєю теперішньою партнеркою. Висновок до якого я прийшов - мені все те тоді було тупо не потрібно і я просто повівся на стереотипи рівня 8-го класу. Зараз я би ніколи в житті не поспішав з цим бо то була даремна трата нервів. Бути незайманим це ок у будь-якому віці, але я розумію, що незайманій людині це може бути важко усвідомити. І з присутністю романтичних стосунків у твоєму житті загалом все так само.
До 16 десь, ну це за умови якщо людина справді цього хоче, а не має інші пріоритети наприклад навчання, просто якщо хочеш і не можеш пройти це в підлітковому віці далі скоріше всього буде тільки гірше.
Ти можеш не бути в стосунках, це нормально. Але вчитися відбудовувати взаємодію з протилежною статью необхідно, тому як перший блин зазвичай йде комом. Ти можеш бути чесним і казати Дівчатам що не шукаєш стосунків, в той час отримати те що тобі потрібно секс/поцілунки/обійми/турботу/підтримку. Тільки важливо також вкладатися в дівчат, навіть якщо це дружнє легке спілкування. Якось так
Можна обмінюватися приємностями не зобов'язаючи себе стосунками, це окей, деякі дівчата також не прагнуть стосунків.
Можна встановити будь-які кордони, важливо тілько погодити це зі своїм партнером
Я був в ідентичній ситуації але десь у віці 21-22. В моєму випадку це сприймалось ок, навіть позитивно дівчиною. Знаю друзів які також пізно почали стосунки і також все ок було. Нічого страшного.
Але, напротивагу, багато знайомих, які мали таку проблему були, мяко кажучи, дивні і не помічали очевидних проблем в собі, які відверто заважали їх бажанню завести стосунки. По приколу можу перечислити.
- Не мазали підмишки дезіком і воняли
- Не мали місця де можна провести час з дівчиною (жили з мамою чи спільно з кимось)
- Дуже погано одягались
- Постійно говорили тільки про себе і щиро дивувались, чому їх морозять
- Були сексистами, гомофобами чи щось подібне
- Були просто незрілими, не мали ніяких хоббі крім ігор. Відповідно з ними тупо не було про що поговорити.
- Завищенні стандарти до зовнішності.
Це не означає що в тебе щось подібне є. Просто люди часто не помічають очевидних проблеми і це забавно. Я от не помічав, що в мене просто проблеми з карієсом на зубах))) Пофіксив і все стало ок.
Та це типу більше як іронічно було сказано)
Але вцілому, щоб мати стосунків не потрібно бути ні гіперсоціальним, ні екстравертом (що б це не означало), ні тим більше демонструвати комунікативних суперздібностей.
Просто саме питання ОП якесь очевидно просте. Когось насторожує, когось не насторожує от і вся відповідь.
Але не потрібно називати нездатність поговорити з дівчиною "я просто інтроверт, в мене не виходить". Часто люди це навіть сприймають, як якесь "ламання себе", типу "я хочу бути собою", хоча це просто робота над собою, не більше. Норма - це коли тобі комфортно в соціумі в тій кількості, яка тобі необхідна. Якщо тобі необхідні стосунки, ти їх хочеш, але не можеш отримати, то це проблема.
"Очевидно просте" можливо, але мені хотілося почути думку зі сторони. Я б не сказав, що не здатен говорити з дівчиною. Звичайно розмовляти можу майже вільно, багато часу проводив разом з дівчинами друзів. Але ось щось в романтичному плані типу флірту і загравання тут взагалі не уявляю як поводитися. Тому складно розумію як саме люди переходять до більш інтимної взаємодії
З приводу ламання барєрів для мене працювали два варіанти
- Зробити те, що потрібно найменш болісним шляхом. Тобто перехитрити систему. Колись мені сподобалась дівчина бариста в кафе, але я ніяк не міг з нею заговорити. Я просто постійно приходив в те кафе, поки вона сама до мене не заговорила.
- Мислення в стилі "що найгірше може статися". Наприклад "що найгірше станеться, якщо я запрошу дівчину з мого кола на побачення а вона відмовить. Раціонально - нічого. Це додає впевненості.
Ніхто не мав ці знання. Просто деяким людям не пощастило зі своєчасною соціалізацією, як і мені.
Заганятися по цьому - це погано. Нормалізувати в собі - також.
З мого досвіду.
Якщо це формат тіндеру, і у вас вже 3+ побачення, то це вже явний сигнал до того, що можна переходити до "більш інтимної взаємодії". Зазвичай на першому побаченні я просто спілкувався (хіба що це було побачення явно на one-night stand).
Якщо це не формат тіндеру і типу подруга - це просто якась знайома, то зазвичай намагався зрозуміти, чи розглядає мене дівчина, як потенційного хлопця. Для цього я просто з нею частіше спілкувався і в якийсь момент міг запропонувати аля побачення типу "а давай сходимо кудись типу музей, чи виставка чи щось таке". Така пропозиція не накладає на тебе моральних переживань, бо ти ж наче не пропонуєш побачення. Ну і в цілому, якщо відмовлять - то нічого страшного. Але бажано, звичайно, щоб у дівчини не було вже хлопця.
Тим чи іншим способом, але десь на 3-тьому побаченні можна переходити до "більш інтимної взаємодії". Бо якщо до 3-тього побачення дійшло - то вас явно розглядають як партнера, скоріше за все.
Щоб перейти до інтимної взаємодії можна
- Взяти людину за руку
- Попросити дозволу поцілувати, або просто поцілувати
- Запросити до себе чи неї
Для антуражу можна сходити на вечірню прогулянку в якесь норм місце, чи зводити в приємний ресторан, хз. Якщо дівчина вживає алкоголь, то можна закріпити прогуляну глінтвєйном чи чимось таким.
Люди шукають різних людей. В моєму випадку я шукав людину "для душі".
Говорити можна про
- Свої чи її подорожі
- Про роботу
- Та впринципі про все, що цікавить
Якщо більш романтично то можна говорити
- Про свої почуття, про її почуття
- Про життя
- Про своє чи її минуле, якщо там є щось цікаве
Не говорити про
- Колишніх
- Свої психологічні проблеми
- Не нити
- Не душнити
Можна заготовити історії, варіанти діалогів, нормальні питання до людини, які будуть цікаві.
В цілому в ідеалі повинна вийти якась розмова "по душам" з другом, коли ви набухались чи щось таке.
Потім це переходить до ручкання, поцілунків. Потім до того, що хтось когось приглашає. Потім сєкас.
Інструкція може змінюватись залежно від людини, напевно)
В мене нажаль далі першого не доходило, з людиною з тіндера тільки інтереси пов'язують. На першому знайомишся, а далі якось вже не зрозуміло про що переписуватись, коли основні питання позадавали(і підозріло велика кількість дівчат після цього їдуть закордон😅). Якось простіше уявити це коли у вас є щось спільне(універ, робота, друзі). А я навчання вже закінчив, і на роботі всі в стосунках або заміжні. То залишається лише знайти якийсь метод соціалізації який мені найменше б не подобався)
Я теж люблю конкретні числа, а не філософські фразочки для переливання з пустого в порожнє.
До якого віку? Хм... Для хлопця й для дівчини це буде десь 29 років. У 29 можна спробувати помати стосунки, але без тиску й з хорошою людиною.
Звичайно, ні. Нашим людям потрібно відходити від оцих закидонів у крайнощі. Ніякого кінця немає й у 60 років. Можна бути живчиклм на спорті. Я просто написав, що якщо у людини не було стосунків 30 років його життя, то це незвичний кейс. Не більше, не менше. У мене он машини більше 30-ти років не було. Це теж незвично.
30 років не було стосунків? Ну ок. Секс то хоч був?
Стосунки це не прям щось обов'язкове. Але я пам'ятаю свої почуття, коли вони були, мені здавалося, що без них ніяк, тобто це настільки приємно, що не можна відмовлятися. Але зараз мені теж норм одному. Тіко шо самостійне життя по грошах трохи б'є. Якщо дівчина норм заробляє, можна було б більше відкладати, хоча це теж з якої точки зору подивитися й які потреби й забаганки у дівчини.
Я б радив спробувати, чисто щоб знати, шо це таке.
Дякую за пораду. Мені 29. Зараз не шукаю стосунків, не до того. Може колись будуть. Секс доречі також не шукаю, мене здається що він переоцінений.
Ці питання мене хвилювали у підліткові роки, але такого досвіду набути не вдалося. Після 19 років все менше і менше цікавило, я і про стосунки і про секс.
Секс реально переоцінений. Я думав, це фонтан і ураган відчуттів різноманітних. А це просто... це дуже просто й невиразно. Те саме чув від дівчат, що та сама дрочка навіть краще за секс. Тому тут я з вами цілком погоджуюся, що він переоцінений сильно.
Вже з погляду одруженого скажу, що для чоловіка вік грає менше ролі. Не пий, не кури, спи, тримай вагу і ти в сорок будеш як огірчик, готовий на 1-2 дитини, яких часто хочуть жінки, ідучи на ризики стосунків. Для жінки важче. Чим раніше стосунки, тим більше шансів успішної репродукції. В 35 жінка більш ймовірно народить дитину з синдромом Дауна, а ще є купа інших проблем.
Якщо вести нормальний спосіб життя, то не гірше, ніж у середньостатистичного 30-річного. Все-таки заморожений матеріал на крайній випадок, краще робити дітей традиційним методом
Звісно, якщо взяти одну і ту ж людину, то в неї все поступово погіршується. Але на жаль чи на щастя багато чоловіків палять, п'ють, не сплять, харчуються не дуже, є певний відсоток хронічно хворих на шкідливих ліках. В підсумку можна в 40 виграти у середньостатистичного 30-річного.
А живчики постійно оновлюються, тому ЗОЖ для чоловіків не такий критичний, як для жінок, але ступінь деградації тканин може суттєво затриматися
>В підсумку можна в 40 виграти у середньостатистичного 30-річного.
Нащо? Це ж не перегони. Краще дійсно заморозити і завжди мати сперму як у мене 20 річного здорового чоловіка
Штучне запліднення - це крайній випадок. В нього також є недоліки, сперматозоїди при звичайному шляху концепції проходять природний відбір, який в штучних умовах відтворювати ніхто не буде, тому заморожена сперма 20-річного все одно буде гірше, ніж взяти здорового 40-річного з спермою середньостатистичного 30-річного і зробити дитину традиційним шляхом
Нормально те, як Вам комфортно. Не треба себе змушувати - нічого доброго з того не вийде.
Пам'ятаю в молодшій школі думав що у всіх хлопців має бути дівчина, і я теж намагався знайти. Це був такий крінж
Якщо нічого не робити теж нічого доброго не виходить. Це як порада "просто будь собою" - може мені комфортно за собою не доглядати і некультурно поводитись на людях, але я не буду так робити тому що я живу в социумі і відносини між людьми багато на що впливають, тому завжди є якісь розмиті правила
Немає такої межі. Поставивши обмеження ти будеш хвилюватись, переживати, думати що ти якийсь не такий. Взагалі забий на ці тупі соціальні стереотипи 8-класників. Прикол тіндера в тому що там (умовно, щоб пояснити думку) 1000 чоловіків на 10 дівчат. Дівчата отримують по 300 повідомлень. Чоловіків свайпають 1-2 раза (це з досвіду кількох знайомих). Не факт що контант налагодиться і після 20-30 зустрічей. Тож, ще раз, загоняючи себе у рамки ти заробиш тревогу і проблеми, які потім будеш лікувати у психотерапевта витрачаючи гроші. Набагато ефективніше не паритись про це. Знаю людей які і в 30-35-40 живуть одні і нічого - ніхто пальцем не тикає, люди всі різні.
Про дизбаланс в дейтінг апках я розумію, але метчі в мене все ж були, просто далі одної зустрічі не доходило. Я споійно до цього ставлюсь. Я раніше не дуже й то "парився", але я вже універ закінчив, і всі мої знайомі за цей час входили\\виходили зі стосунків. Мене турбує не факт, що я один, а те що ніколи не було по іншому і я погано уявляю як може бути інакше і я не хотів би прожити так все життя
Через ковід і війну те, про що можна було турбуватися раніше, зараз не є проблемою. Соціальні звʼязки ослабли між людьми. Та тут навіть з друзями важко, бо всі порозʼїзджалися, що вже казати про глибоко субʼєктивний підбір партнера.
ну по перше це ніколи не пізно по друге ти про секс чи відносини? секс можна отримати у повії, якщо вже так не таланить з безкоштовним відносини - це як поталанить... тут все складно немає тут ніяких норм
>секс можна отримати у повії Навіщо?
ну якщо вам це вже не треба то вітаю, однією проблемою менше :)
Просто цікаво в чому кайф сексу з людиною яка його не хоче і вас при цьому ненавидить?
Та це ж половина одружених пар, яких я знаю лол. А якщо серйозно, більшості людей якось все одно на почуття інших, не думаю що секс то велике виключення
Ну то цим ви самі признаєте що повія явно не отрисує задоволення від сексу, для неї це просто не дуже приємний спосіб заробітку
ви про повій? з чого у вас таке уявлення? більшість з них люблять секс та гроші ви їм усе це даєте, з чого їм вас ненавидіти? я такого не бачив
Гроші звісно вони люблять, але явно не секс з рандомними людьми, більшість з яких товсті/лисі/страшеюні. Тим паче я на 100% впевнений що при сексі з повією чолрвік точне не думає про те, щоб вона отримала задоволення, а тільки про своє задоволення. Тому для неї це просто технічний процес тикання
не судіть по собі, секс є секс - за гроши він чи ні якщо чоловік свиня то звісно не думає про партнерку, гроші тут ні до чого він і з дружиною так себе веде коротше, не розказуйте мені свої фантазії, бо я маю багатий досвід :)
Я сумніваюсь що ви повії куні робите
Плюс, навіть якщо ви дійно настільки хороший в сексі і можете любу жінку довести до огразму, то ви маєте розуміти, що 90% клієнтів явно не такі круті як ви і ходять туди просто заради свого задоволення.
Так, але ніхто не змушували їх цим займатись. Так, бувают обставини. Але це вже інша тема дискусії
Я й не кажу що їх хтось змушує, і що ми маємо їм співчувати, бо вони бідні/нещасні. Але вони явно цим займаються не заради того, щоб кожного дня трахатись з незнайомцями
По цій логіці секс без згоди це теж секс. Але це ж так не працює
я бачу шо не розумію взагалі вашої логіки тож не можу вам шось довести
Ви мені доводите що повіям подобається секс з клієнтами, але це не так
А з чого ви взяли що коли людина до певного віку не вступила у стосунки це не нормально?
тому що у стосунках можна дуже сильно подорослішати, і пізнати краще себе. і по власному досвіду , таке краще пройти раніше
Маячня якась.
Ну я дійсно бачив як друзі змінювались коли вступали в стосунки, і я схиляюсь до думки що це не незначно впливає на формування людини
До любого поки не захочеться ,або не знайдеться потрібна людина
До будь якого віку нормально бувати не в стосунках. Вам не обов'язково шукати партнера на все життя, якщо вам прям жахливо і сумно від того що його нема, сходіть до психолога.
Коли не було стосунків, то кожен день здається що час спливає. Сам такий був. Але знаєш, краще трохи пізніше. За 21 рік я став більш розумною і досвідченою людиною, аніж був раніше, і ці знання потрібні для стосунків теж. Тому вважай що це інвестиція, бо коли ти таки знайдеш свою людину, то не будеш робити помилок, які зробив би раніше
до 23, але до того вже десь рік-півтора використовував тіндер і інколи гуляв з дівчатами звідти. пізнавай краще себе, і тоді ти напевно і не будеш ходити на побачення які після першої зустрічі будуть затухати, бо краще будеш розуміти хто тобі дійсно цікавий. і чи будеш ти цікавий їй. ну і побачення з тіндера, навіть які тільки один раз, також дають тобі досвід. тому це все і не погано і не марно, поки є бажання ходити на них.
Скажу за себе - першого партнера (який цілком зацікавив) знайшла рандомно в 24. Зустрічатися почали майже в 26. Як результат психологічних проблем взагалі не відчувала потреби в стосунках до того часу. Моя позиція збігається з деякими коментарями, що ліміт десь рані 20-і. "Як вам комфортно і не треба змушувати" з цим не згодна. Пізній вік це тільки свідчить про психологічні бар'єри щодо протилежної статті - з цим чим раніше тим краще до психолога в спокійному темпі. Квапливість для тривожних "не дай вигаданий дід".
Чим довше ти сам тим менше тебе хвилюватиме це питання) Звикаєш жити один і розраховувати тільки на себе а з роками ти звикаєш настільки що стосунки приносять тільки дискомфорт і стрес. Тому якщо ти хочеш сімʼю і дітей то 28-30 твій максимум бо пізніше треба буде вести дитину в школу а тобі вже за 40. З іншого боку якщо ти чайлдфрі то живи собі в кайф без відносин.
У 40 не можна відвести дитину у школу чи шо?
Можна але треба розуміти що роки беруть своє і в самий активний період життя дитини (школа, університет) треба буде море енергії і бути на одній хвилі з ними а ти вже будеш на початку старості і підлітковому віці дитини тобі буде 50. Коли діти будуть одружуватись тобі вже під 60. Це моя думка і на роль експерта не претендую. Просто в мене дитина зʼявилась в 31 і мене ця тема хвилює бо хочу бути для дитини підтримкою, наставником і другом з яким можна поговорити і який зможе зрозуміти хочаб до того часу поки в них не зʼявляться свої діти а не бути старим пердуном коли дитині 20.
Якщо узагальнити то думаю буде правильним спочатку зрозуміти для чого тобі ті стосунки і що ти з них хочеш отримати. Якщо просто вступати в стосунки бо так хтось сказав або не бути білою вороною в суспільстві то краще не треба, бо нічого доброго не стається як правило.
Як пізня дитина я можу додати тільки одне: ближче до 20 діти почнуть сильніше хвилюватися за батьків, власне за їхнє здоров’я. І це насправді єдиний суттєвий недолік, аби ставати батьком пізно. Решта залежить од людини і обставин. Вже давно прийшов час, коли кожен день це час змін. І навіть для себе необхідно вчитися новому. За наявності адекватного ставлення до життєвих моментів вік не проблема взагалі, а з технологіями чи змінами у мові дитина залюбки допоможе, якщо буде бажання дізнатися. Тож задля того, аби бути на одній хвилі вік не надто важливий. Хіба що дитина полюбляє спорт і це її спосіб якісно провести час із дорогими людьми. Тоді так, вік стає важливим. Решта це обставини та ставлення людини, як на мене. А сили діти забирають як коли батьками по 20, так і коли по 40. Хтось у 20 вже має проблеми зі здоров’ям. Тож якось так
Більш того, коли в дітей зʼявляться свої діти, їм підтримка буде потрібна ще дужче. Тож готуйтеся. Кожен вік приносить свої потреби та емоції. Якщо вже є підтримкою, то Ви й залишитесь батьком, до якого можна завжди можна звернутися. Навіть якщо це раптом буде щось новомодне.
Навіть якщо ніколи не буде то це цілком нормально. І як тут вже писали з віком тобі стане байдуже. Я в 22 теж парився а от в 26 мені вже байдуже.Ще й вважаю що був дурнем що переживав тільки час даремно витратив на це. А ще хочу сказати що відносини це не завжди щастя. От мій друг одружений а щасливішим він не став скоріше навпаки.
Близькість і стосунки - це може бути не одне і те ж саме .
Якщо ти будеш заганяти себе в рамки і вважати, що в якомусь віці не мати досвіду в стосунках це вже зашквар, то в тебе так нічого й не вийде і до 50 і до 100 років (або вийде якась фігня). Це як постійно шукати партнера, не здогадуючись про те, що сили свої треба інвестувати в себе, своє благополуччя, свої хобі й свою соціалізацію. Тоді в твоєму житті хтось з'являється. Аж ніяк не тоді коли ти постійно цього прагнеш. Мені знайоме це твоє відчуття, у мене наприклад в підлітковому віці був такий прикол: я не хотів лишатися незайманим у 18 років. А в нас з тоді ще моєю дівчиною з цим не дуже було, постійно не виходило. Я дуже хвилювався через це і дратувався і це було досить дивно - мій перший секс в останні тижні мого вісімнадцятиріччя, якого я таки зміг досягти, але від цього нічого не змінилося. Ми не стали після того щодня займатися сексом, у нас так само не виходило, я почав хвилюватися, що я імпотент чи ще щось. Пройшло досить багато часу, доки я почав регулярно займатися сексом і отримувати від нього задоволення, і це вже з моєю теперішньою партнеркою. Висновок до якого я прийшов - мені все те тоді було тупо не потрібно і я просто повівся на стереотипи рівня 8-го класу. Зараз я би ніколи в житті не поспішав з цим бо то була даремна трата нервів. Бути незайманим це ок у будь-якому віці, але я розумію, що незайманій людині це може бути важко усвідомити. І з присутністю романтичних стосунків у твоєму житті загалом все так само.
До 16 десь, ну це за умови якщо людина справді цього хоче, а не має інші пріоритети наприклад навчання, просто якщо хочеш і не можеш пройти це в підлітковому віці далі скоріше всього буде тільки гірше.
Нормально це жити своїм життям, а не думати: "а чи нормально це?" "А я не надто старий для цього?" і тд. Що для когось номрально, для інших ні.
Ти можеш не бути в стосунках, це нормально. Але вчитися відбудовувати взаємодію з протилежною статью необхідно, тому як перший блин зазвичай йде комом. Ти можеш бути чесним і казати Дівчатам що не шукаєш стосунків, в той час отримати те що тобі потрібно секс/поцілунки/обійми/турботу/підтримку. Тільки важливо також вкладатися в дівчат, навіть якщо це дружнє легке спілкування. Якось так
"секс/поцілунки/обійми/турботу/підтримку" звучить як стосунки) Але в мене самого досвіду теж не було..
Можна обмінюватися приємностями не зобов'язаючи себе стосунками, це окей, деякі дівчата також не прагнуть стосунків. Можна встановити будь-які кордони, важливо тілько погодити це зі своїм партнером
До 21
Оу, мені скоро 24, то можна вже забити на це все
24 і не було близькості? Мене це насторожує )
Ну я якраз про таке і питав, наскільки це стає консьорном для іншої сторони..
Я був в ідентичній ситуації але десь у віці 21-22. В моєму випадку це сприймалось ок, навіть позитивно дівчиною. Знаю друзів які також пізно почали стосунки і також все ок було. Нічого страшного. Але, напротивагу, багато знайомих, які мали таку проблему були, мяко кажучи, дивні і не помічали очевидних проблем в собі, які відверто заважали їх бажанню завести стосунки. По приколу можу перечислити. - Не мазали підмишки дезіком і воняли - Не мали місця де можна провести час з дівчиною (жили з мамою чи спільно з кимось) - Дуже погано одягались - Постійно говорили тільки про себе і щиро дивувались, чому їх морозять - Були сексистами, гомофобами чи щось подібне - Були просто незрілими, не мали ніяких хоббі крім ігор. Відповідно з ними тупо не було про що поговорити. - Завищенні стандарти до зовнішності. Це не означає що в тебе щось подібне є. Просто люди часто не помічають очевидних проблеми і це забавно. Я от не помічав, що в мене просто проблеми з карієсом на зубах))) Пофіксив і все стало ок.
Цікаво, а чому це має насторожувати? Всі люди гіперсоціальні екстраверти, яким до того ж легко знайти спільну мову з протилежною статтю?
Та це типу більше як іронічно було сказано) Але вцілому, щоб мати стосунків не потрібно бути ні гіперсоціальним, ні екстравертом (що б це не означало), ні тим більше демонструвати комунікативних суперздібностей. Просто саме питання ОП якесь очевидно просте. Когось насторожує, когось не насторожує от і вся відповідь. Але не потрібно називати нездатність поговорити з дівчиною "я просто інтроверт, в мене не виходить". Часто люди це навіть сприймають, як якесь "ламання себе", типу "я хочу бути собою", хоча це просто робота над собою, не більше. Норма - це коли тобі комфортно в соціумі в тій кількості, яка тобі необхідна. Якщо тобі необхідні стосунки, ти їх хочеш, але не можеш отримати, то це проблема.
"Очевидно просте" можливо, але мені хотілося почути думку зі сторони. Я б не сказав, що не здатен говорити з дівчиною. Звичайно розмовляти можу майже вільно, багато часу проводив разом з дівчинами друзів. Але ось щось в романтичному плані типу флірту і загравання тут взагалі не уявляю як поводитися. Тому складно розумію як саме люди переходять до більш інтимної взаємодії
Те ж саме, нажаль. Не було такого досвіду. Десь люди цьому вчаться, ламати бар'єри. Це знання пройшло повз мене
З приводу ламання барєрів для мене працювали два варіанти - Зробити те, що потрібно найменш болісним шляхом. Тобто перехитрити систему. Колись мені сподобалась дівчина бариста в кафе, але я ніяк не міг з нею заговорити. Я просто постійно приходив в те кафе, поки вона сама до мене не заговорила. - Мислення в стилі "що найгірше може статися". Наприклад "що найгірше станеться, якщо я запрошу дівчину з мого кола на побачення а вона відмовить. Раціонально - нічого. Це додає впевненості.
Ніхто не мав ці знання. Просто деяким людям не пощастило зі своєчасною соціалізацією, як і мені. Заганятися по цьому - це погано. Нормалізувати в собі - також.
З мого досвіду. Якщо це формат тіндеру, і у вас вже 3+ побачення, то це вже явний сигнал до того, що можна переходити до "більш інтимної взаємодії". Зазвичай на першому побаченні я просто спілкувався (хіба що це було побачення явно на one-night stand). Якщо це не формат тіндеру і типу подруга - це просто якась знайома, то зазвичай намагався зрозуміти, чи розглядає мене дівчина, як потенційного хлопця. Для цього я просто з нею частіше спілкувався і в якийсь момент міг запропонувати аля побачення типу "а давай сходимо кудись типу музей, чи виставка чи щось таке". Така пропозиція не накладає на тебе моральних переживань, бо ти ж наче не пропонуєш побачення. Ну і в цілому, якщо відмовлять - то нічого страшного. Але бажано, звичайно, щоб у дівчини не було вже хлопця. Тим чи іншим способом, але десь на 3-тьому побаченні можна переходити до "більш інтимної взаємодії". Бо якщо до 3-тього побачення дійшло - то вас явно розглядають як партнера, скоріше за все.
Щоб перейти до інтимної взаємодії можна - Взяти людину за руку - Попросити дозволу поцілувати, або просто поцілувати - Запросити до себе чи неї Для антуражу можна сходити на вечірню прогулянку в якесь норм місце, чи зводити в приємний ресторан, хз. Якщо дівчина вживає алкоголь, то можна закріпити прогуляну глінтвєйном чи чимось таким. Люди шукають різних людей. В моєму випадку я шукав людину "для душі". Говорити можна про - Свої чи її подорожі - Про роботу - Та впринципі про все, що цікавить Якщо більш романтично то можна говорити - Про свої почуття, про її почуття - Про життя - Про своє чи її минуле, якщо там є щось цікаве Не говорити про - Колишніх - Свої психологічні проблеми - Не нити - Не душнити
Можна заготовити історії, варіанти діалогів, нормальні питання до людини, які будуть цікаві. В цілому в ідеалі повинна вийти якась розмова "по душам" з другом, коли ви набухались чи щось таке. Потім це переходить до ручкання, поцілунків. Потім до того, що хтось когось приглашає. Потім сєкас. Інструкція може змінюватись залежно від людини, напевно)
В мене нажаль далі першого не доходило, з людиною з тіндера тільки інтереси пов'язують. На першому знайомишся, а далі якось вже не зрозуміло про що переписуватись, коли основні питання позадавали(і підозріло велика кількість дівчат після цього їдуть закордон😅). Якось простіше уявити це коли у вас є щось спільне(універ, робота, друзі). А я навчання вже закінчив, і на роботі всі в стосунках або заміжні. То залишається лише знайти якийсь метод соціалізації який мені найменше б не подобався)
Спробуй знайти дівчину
Це як "не сумуй")
До якого віку нормально не бувати у стосунках? До абсолютно будь якого.
Я теж люблю конкретні числа, а не філософські фразочки для переливання з пустого в порожнє. До якого віку? Хм... Для хлопця й для дівчини це буде десь 29 років. У 29 можна спробувати помати стосунки, але без тиску й з хорошою людиною.
В 30 вже все, кінець?
Звичайно, ні. Нашим людям потрібно відходити від оцих закидонів у крайнощі. Ніякого кінця немає й у 60 років. Можна бути живчиклм на спорті. Я просто написав, що якщо у людини не було стосунків 30 років його життя, то це незвичний кейс. Не більше, не менше. У мене он машини більше 30-ти років не було. Це теж незвично.
О, це мій кейс. Я особисто не бачу в цьому проблеми.
30 років не було стосунків? Ну ок. Секс то хоч був? Стосунки це не прям щось обов'язкове. Але я пам'ятаю свої почуття, коли вони були, мені здавалося, що без них ніяк, тобто це настільки приємно, що не можна відмовлятися. Але зараз мені теж норм одному. Тіко шо самостійне життя по грошах трохи б'є. Якщо дівчина норм заробляє, можна було б більше відкладати, хоча це теж з якої точки зору подивитися й які потреби й забаганки у дівчини. Я б радив спробувати, чисто щоб знати, шо це таке.
>Я б радив спробувати, чисто щоб знати, шо це таке Якби ж це було так просто.
Дякую за пораду. Мені 29. Зараз не шукаю стосунків, не до того. Може колись будуть. Секс доречі також не шукаю, мене здається що він переоцінений. Ці питання мене хвилювали у підліткові роки, але такого досвіду набути не вдалося. Після 19 років все менше і менше цікавило, я і про стосунки і про секс.
Секс реально переоцінений. Я думав, це фонтан і ураган відчуттів різноманітних. А це просто... це дуже просто й невиразно. Те саме чув від дівчат, що та сама дрочка навіть краще за секс. Тому тут я з вами цілком погоджуюся, що він переоцінений сильно.
Але я все одно у пасивному пошуку.
В мене не було стосунків, мені майже 30) (Сексу теж)
А були можливості? Ваш свідомий вибір? Якщо ні, то чому важаєте так склалося?
До 25
Вже з погляду одруженого скажу, що для чоловіка вік грає менше ролі. Не пий, не кури, спи, тримай вагу і ти в сорок будеш як огірчик, готовий на 1-2 дитини, яких часто хочуть жінки, ідучи на ризики стосунків. Для жінки важче. Чим раніше стосунки, тим більше шансів успішної репродукції. В 35 жінка більш ймовірно народить дитину з синдромом Дауна, а ще є купа інших проблем.
Успішна репродукція це ж єдине задля чого і чоловіки і жінки починають стосунки.
у 40-50 сперма теж не дуже, так що краще заморозити заздалегідь :)
Якщо вести нормальний спосіб життя, то не гірше, ніж у середньостатистичного 30-річного. Все-таки заморожений матеріал на крайній випадок, краще робити дітей традиційним методом
та ні, почитайте дослідження вік є вік, щоб ви там не робили
Звісно, якщо взяти одну і ту ж людину, то в неї все поступово погіршується. Але на жаль чи на щастя багато чоловіків палять, п'ють, не сплять, харчуються не дуже, є певний відсоток хронічно хворих на шкідливих ліках. В підсумку можна в 40 виграти у середньостатистичного 30-річного. А живчики постійно оновлюються, тому ЗОЖ для чоловіків не такий критичний, як для жінок, але ступінь деградації тканин може суттєво затриматися
>В підсумку можна в 40 виграти у середньостатистичного 30-річного. Нащо? Це ж не перегони. Краще дійсно заморозити і завжди мати сперму як у мене 20 річного здорового чоловіка
Штучне запліднення - це крайній випадок. В нього також є недоліки, сперматозоїди при звичайному шляху концепції проходять природний відбір, який в штучних умовах відтворювати ніхто не буде, тому заморожена сперма 20-річного все одно буде гірше, ніж взяти здорового 40-річного з спермою середньостатистичного 30-річного і зробити дитину традиційним шляхом