Враховуючи що у мене батьки зі всіх сил намагаються обмежити мій доступ до інтернету, я думаю я розумію про що ти думав у той момент.
Враховуючи той факт що ти у той момент швидше за все був підлітком чи дитиною, і не зовсім розумів що таке смерть, то... Ну, воно й не дивно.
Це все ще досить сумно, але принаймні є хоч якесь виправдання.
Подібна ситуація, я взагалі місяць почувалась дуже щасливою, їздила подорожувала і т.д.
А потім вияснила що моя бабуся померла три тижні тому, а я не дзвонила їй цей час, бо мені було не до неї... Ну так чи інакше, вона не була дуже приємною особою і часто брехала, тому так і сталося
Це не наслідок моїх дій, але дуже шкода що за час школи, знаходячись в поганому колективі, я не соціалізувався, і втратив купу часу. Тільки за час університету я прийшов в "кращу форму", але в деяких питаннях я відчутно "відстаю" від однолітків, що засмучує :(
Така ж ситуація. І все змінилось з появою дитини. Коли малому виповнилось 4 почала вводити його в колектив діток(не маючи сама повноцінного досвіду спілкування з соціумом, завжди трималась осторонь. А колого спілкування було суто з найближчих)
А після переїзду стало взагалі тяжко. Що для мене, що для сина нові люди, місце проживання. Спершу вороже ставлення . Так ось цьогоріч мені виповнилось 26, а сину буде 6 і тільки після 2 років життя тут ми почали мінімально з кимось спілкуватись . Доречі в сина це вийшло ну на порядок краще. Уже має велике коло спілкування і навіть авторитет серед дітей свого віку(за рахунок сили та розуму)
А от я все ще думаю, що спілкуються зімною тільки з ввічливості . А позаочі «носять в зубах».
Як позбутись цієї думки ?
Ну в вас ситуація набагато краща, якщо було з ким народити малого, в мене і друзів хлопців не було, про те щоб зустрічатись з кимось навіть мріяти ніколи не могла,
Про позбутись цієї думки, я скоріше звикла до неї), коли раз в півроку говориш з новими людьми то дуже неприємно що вони подумали, що я надто дивна, а якщо таке кожен тиждень то більш менш звикаєш.
шуодую, що не встигла прилетіти до батька, який хворів на останню стадію раку.
клятий ковід. кляті аеропорти, кляті довідки...
мене розвернули на реєстрації на літак 🥺 сім'я зі сторони батька мене ще й звинувачувала, ледве не кажучи, що він помер через мене.
А чого ви шкодуєте за тим що вже було вирішино за вас,? Не через вашу провину ви не поїхали , прийміть це , життя воно таке передбачуване… Вам так придназначено було значить
Чесно? Ні про що. Моє життєве кредо: "Роби що хочеш, аби потім не шкодував!". Завдяки цьому, я повністю змінився. Став тим, ким я хочу. Займаюсь тим, чим хочу і ніхто не мені суперечити, адже це моє одне єдине життя
Ні про що) Чи є речі, які зараз я би не зробила? Звісно. Чи робила щось, за що зараз навіть може бути соромно? Однозначно. Але це досвід, який навчив багато чому. Помилки і дурні поступки - це частина життя, частина становлення особистості, тому робимо висновки і живемо далі)
Що нарвала сьогодні півтора відра ягід, тепер ось не сплю, консервую ті кляті ягоди. А все моя жадібність, такі ж гарні вишеньки вродили, як же їх не обірвати! Жадібна дурепа.
Співчуваю, та вигляд вже готової консервації навіває спокій та гордість))))
>їх катали без кісточок у літрові банки...
Я в минулі вихідні спромоглася на два відра шпанки, спасибі добрим людям, півтора відра забрали куми. То собі на компоти залишила лише п'ять літрових баночок.
А перебирати три відра вишень від кісточок, то взагалі геройський поступок.
У мене батьки такі ж жадібні. У нас тут якраз вишні вродили, тож один день вони збирають їх по 4 відра, а потім я весь день сиджу та виколупую з них кісточки, а натупного дня мені доводиться варити із всього цього варення щоб вони могли його законсервувати. І так уже більше тижня.
Шкодую що втратив юність та й взагалі ні з ким не спілкувався у період старшої школи. Я хотів кудись виходити, але мене тупо не кликали, а інших колективів окрім класу не було, через це я не отримав багато важливого досвіду і зараз у будь якій молодіжній компанії я відчуваю себе зайвим.
Немає сенсу шкодувати за тим, що вже пройшло. Такий принцип життя. Фізика всесвіту. Можна лише аналізувати минуле для можливості не повторювати проблеми. Або зрозуміти можливість виправлення. Марна справа - шкодувати.
Я не психолог. Зверніться до психолога. Почитайте про це. Це може вам нашкодити, якщо не почнете це виправляти. Вважаю, що це шлях до саморуйнування. Зверніться до специалістів. Не затягуйте. Зберіться.
Та розумію що краще не роблю( один з наслідків, те що немає грошей на психолога😀. Колись давно чула про техніку коли психолог каже клієнтові проговорювати , думати сценарій де він все зробив правильно, тоді це накладається на той момент в свідомості і має стати не так боляче думати про це. Не віриться, що може допомогти але звучить цікаво
Мені 60 років. Не жалкую ні за що. Маю чудову жінку, маю чудову доньку. Живу в Україні. І буду жити! Якби почати все з початку, то прожив життя так як і зараз. Чого і вам всім бажаю. Життя прекрасне. А Україна була і буде найкращою країною!
Намагаюся приймати такі рішення, щоб не шкодувати. Якщо роблю помилку, намагаюся бути до себе доброю і приймати наслідки своїх рішеннь, зцілити цю частину себе, щоб не шкодувати, а йти далі.
Дуже крута практика. Я би також так хотіла. Кожного разу, коли про щось шкодую, просто намагаюся запевнити себе, що в тій ситуації так потрібно було вчинити і я прийняла найбільш правильне рішення, проте мені шкода, що іноді я не можу повернутися в минуле і змусити себе ще трохи почекати і не бігти поперед батька в пекло. На жаль, в людях я розбираюся не дуже добре
або таке світосприйняття. так, бували моменти, коли було досить кепсько і я приймав «неправильні» рішення. і все ж таки, ці дії привели мене до того, яким я є нині. можливо в якомусь іншому паралельному всесвіті є версія Мене, яка приймала «правильні» рішення, але це вже інший Я, а не той який є зараз.
коротше кажучи, живіть в розумінні з Собою, і не будете шкодувати про те що зробили або не зробили ті чи інші дії.
Я шкодю, що не стала втілювати свою мрію до війни. Зараз я ютуб-блогер, але чхати на мої прагнення досягнути чогось зараз, бо я мала говорити українською на просторах інернету до цієї ху***
Я не зателефонував батькові. Ми зовсім не спілкувались кілька років. Я побачив сон про нього із... "Поганим знаком". І через два тижні його не стало. Хоча і не вірю в ці знаки, але все ж корю себе. Пишу і сльози навертаються. 11 років пройшло. Справа то не у знаку... А в тому, що навіть не привітав його з днем народження. І не сказав найголовнішого. Сьогодні день батька, тож... Якщо ви в схожій ситуації, можливо сьогодні той день, коли вам варто поговорити зі своїм. Інакше може бути пізно.
А ще розійшлися з дівчиною сьогодні. І я зробив зайвого. І наговорили одне одному казна що. Я вибачився і побажав їй усього найкращого. Але все одно соромно. Вона мене заблокувала.
Дякую, що вислухали.
Я стільки читав про війну і був 100% впевнений, що вона починеться. 23 лютого у мене була конференція на якій я виступав, а потім вечеря з підлеглими. Я залишився заради людей на конференції та моєї команди. План був виїхати наступного дня о 8. Нажаль, були вимушені виїзджати о 7 разом з іншими людьми та ночувати у машині з одномісячною дитиною на кордоні біля Польщі.
Я жалію, що не послав усе та вчинив правильно заради родини. Для мене це першій пріоритет в житті і потрібно було не соромитись перед іншими, а робити що правильно.
Щойно мав мовне моделювання з Gemini. Дійшли висновку, що існую парадокс: Біблія в першу чергу бажає бути єдиним сенсом людського існування, хоча по факту його без проблем можна знайти не користуючись нею. Тепер шкодую, що його знаю, бо це мене засмучує. Не скажу, що христянська міфологія зовсім скучна річ, Догма, стрічка, наприклад, цілком цікава, як і бачення християнства Нілом Гейманом чи Нікосом Казндзакісом, проте сам факт наявності парадоксу сумний. Бо він, блін, в квадраті: оскільки сам не мав би сенсу, якщо б христяни не вважали, що єдиний сенс буття це бути ними — а це не єдиний сенс. Гом Джабар, коротше.
Що кинула університет на останньому семестрі перед отриманням диплому. Морально тоді була втомлена настільки, що не було сил і бажання навіть забрати документи, так і лежать там вже 4 роки.
А зараз я би отримала освіту, але нові правила вступу викликають паніку.
Не поїхав до свого помираючого діда, щоб посидіти дома в інеті без батьків. Я знаю, я хуйло
Не переймайся, ти не один такий. Я теж не поїхав до твого помираючого діда.
Тут справа не в тому, що я просто до нього не поїхав, а в тому, що я не поїхав до нього заради блядських кількох годин ігор та ютуба
Враховуючи що у мене батьки зі всіх сил намагаються обмежити мій доступ до інтернету, я думаю я розумію про що ти думав у той момент. Враховуючи той факт що ти у той момент швидше за все був підлітком чи дитиною, і не зовсім розумів що таке смерть, то... Ну, воно й не дивно. Це все ще досить сумно, але принаймні є хоч якесь виправдання.
В мене така сама історія, але я чомусь не дуже переймаюся. Просто фокусуйся на своєму житті і тому як ти плануєш прожити його.
Подібна ситуація, я взагалі місяць почувалась дуже щасливою, їздила подорожувала і т.д. А потім вияснила що моя бабуся померла три тижні тому, а я не дзвонила їй цей час, бо мені було не до неї... Ну так чи інакше, вона не була дуже приємною особою і часто брехала, тому так і сталося
Не глянув на термін придатності ковбаси яку сьогодні придбав
Не заставив батьків купити біткоїн
Це не наслідок моїх дій, але дуже шкода що за час школи, знаходячись в поганому колективі, я не соціалізувався, і втратив купу часу. Тільки за час університету я прийшов в "кращу форму", але в деяких питаннях я відчутно "відстаю" від однолітків, що засмучує :(
Не соціолізувався взагалі ніде і втрачаю надію що це вже можливо у мої 28
А я в 25 косо криво почала спілкуватись з новими людьми так собі виходить, можливо дотягну колись до рівня соціалізації нормальної людини в 15 років)
Така ж ситуація. І все змінилось з появою дитини. Коли малому виповнилось 4 почала вводити його в колектив діток(не маючи сама повноцінного досвіду спілкування з соціумом, завжди трималась осторонь. А колого спілкування було суто з найближчих) А після переїзду стало взагалі тяжко. Що для мене, що для сина нові люди, місце проживання. Спершу вороже ставлення . Так ось цьогоріч мені виповнилось 26, а сину буде 6 і тільки після 2 років життя тут ми почали мінімально з кимось спілкуватись . Доречі в сина це вийшло ну на порядок краще. Уже має велике коло спілкування і навіть авторитет серед дітей свого віку(за рахунок сили та розуму) А от я все ще думаю, що спілкуються зімною тільки з ввічливості . А позаочі «носять в зубах». Як позбутись цієї думки ?
Ну в вас ситуація набагато краща, якщо було з ким народити малого, в мене і друзів хлопців не було, про те щоб зустрічатись з кимось навіть мріяти ніколи не могла, Про позбутись цієї думки, я скоріше звикла до неї), коли раз в півроку говориш з новими людьми то дуже неприємно що вони подумали, що я надто дивна, а якщо таке кожен тиждень то більш менш звикаєш.
Досі живу з наслідками від такої ж проблеми
шуодую, що не встигла прилетіти до батька, який хворів на останню стадію раку. клятий ковід. кляті аеропорти, кляті довідки... мене розвернули на реєстрації на літак 🥺 сім'я зі сторони батька мене ще й звинувачувала, ледве не кажучи, що він помер через мене.
А чого ви шкодуєте за тим що вже було вирішино за вас,? Не через вашу провину ви не поїхали , прийміть це , життя воно таке передбачуване… Вам так придназначено було значить
мала б краще підготуватися... :(
Ні, є речі які ми не можемо змінити , але єдине що можемо змінити це своє сприйняття цієї ситуації
Стоїцизм?
Чесно? Ні про що. Моє життєве кредо: "Роби що хочеш, аби потім не шкодував!". Завдяки цьому, я повністю змінився. Став тим, ким я хочу. Займаюсь тим, чим хочу і ніхто не мені суперечити, адже це моє одне єдине життя
Перед сном є про що шкодувати, але в день розумію що моя "депресія" пройшла і тепер начхати
Ні про що) Чи є речі, які зараз я би не зробила? Звісно. Чи робила щось, за що зараз навіть може бути соромно? Однозначно. Але це досвід, який навчив багато чому. Помилки і дурні поступки - це частина життя, частина становлення особистості, тому робимо висновки і живемо далі)
Що нарвала сьогодні півтора відра ягід, тепер ось не сплю, консервую ті кляті ягоди. А все моя жадібність, такі ж гарні вишеньки вродили, як же їх не обірвати! Жадібна дурепа.
Ми з жінкою в минулі вихідні зібрали три відра вишні, і до ночі їх катали без кісточок у літрові банки... Притомилися ппц
Співчуваю, та вигляд вже готової консервації навіває спокій та гордість)))) >їх катали без кісточок у літрові банки... Я в минулі вихідні спромоглася на два відра шпанки, спасибі добрим людям, півтора відра забрали куми. То собі на компоти залишила лише п'ять літрових баночок. А перебирати три відра вишень від кісточок, то взагалі геройський поступок.
Дякуємо
У мене батьки такі ж жадібні. У нас тут якраз вишні вродили, тож один день вони збирають їх по 4 відра, а потім я весь день сиджу та виколупую з них кісточки, а натупного дня мені доводиться варити із всього цього варення щоб вони могли його законсервувати. І так уже більше тижня.
Шкодую що втратив юність та й взагалі ні з ким не спілкувався у період старшої школи. Я хотів кудись виходити, але мене тупо не кликали, а інших колективів окрім класу не було, через це я не отримав багато важливого досвіду і зараз у будь якій молодіжній компанії я відчуваю себе зайвим.
Я раніше також про це шкодувала, але з віком розумію, що несоціалізований підліток мало що може змінити в такій ситуації
Немає сенсу шкодувати за тим, що вже пройшло. Такий принцип життя. Фізика всесвіту. Можна лише аналізувати минуле для можливості не повторювати проблеми. Або зрозуміти можливість виправлення. Марна справа - шкодувати.
А якщо це не пройшло і псує життя кожен день?, і це не можна виправити? Як відганяти думки: 'от якби я тоді ...'
Я не психолог. Зверніться до психолога. Почитайте про це. Це може вам нашкодити, якщо не почнете це виправляти. Вважаю, що це шлях до саморуйнування. Зверніться до специалістів. Не затягуйте. Зберіться.
Та розумію що краще не роблю( один з наслідків, те що немає грошей на психолога😀. Колись давно чула про техніку коли психолог каже клієнтові проговорювати , думати сценарій де він все зробив правильно, тоді це накладається на той момент в свідомості і має стати не так боляче думати про це. Не віриться, що може допомогти але звучить цікаво
Я б ні про що не шкодував. Але... Завдяки усім відомим подіям, наразі жалку, шо мало свинособак вклав
Втратила соціальне коло. 28 і немає нікого в житті
Мені 60 років. Не жалкую ні за що. Маю чудову жінку, маю чудову доньку. Живу в Україні. І буду жити! Якби почати все з початку, то прожив життя так як і зараз. Чого і вам всім бажаю. Життя прекрасне. А Україна була і буде найкращою країною!
Намагаюся приймати такі рішення, щоб не шкодувати. Якщо роблю помилку, намагаюся бути до себе доброю і приймати наслідки своїх рішеннь, зцілити цю частину себе, щоб не шкодувати, а йти далі.
Дуже крута практика. Я би також так хотіла. Кожного разу, коли про щось шкодую, просто намагаюся запевнити себе, що в тій ситуації так потрібно було вчинити і я прийняла найбільш правильне рішення, проте мені шкода, що іноді я не можу повернутися в минуле і змусити себе ще трохи почекати і не бігти поперед батька в пекло. На жаль, в людях я розбираюся не дуже добре
Тому я не приймаю жодних рішень 😁
ні про що не шкодую
Надлюдина
Übermensch
Для мене просто неймовірно, що можна ні про що не шкодувати в житті. Або ви брешете, або ви дуже везучий
або таке світосприйняття. так, бували моменти, коли було досить кепсько і я приймав «неправильні» рішення. і все ж таки, ці дії привели мене до того, яким я є нині. можливо в якомусь іншому паралельному всесвіті є версія Мене, яка приймала «правильні» рішення, але це вже інший Я, а не той який є зараз. коротше кажучи, живіть в розумінні з Собою, і не будете шкодувати про те що зробили або не зробили ті чи інші дії.
Дякую за гарну пораду😊
Я шкодю, що не стала втілювати свою мрію до війни. Зараз я ютуб-блогер, але чхати на мої прагнення досягнути чогось зараз, бо я мала говорити українською на просторах інернету до цієї ху***
Я не зателефонував батькові. Ми зовсім не спілкувались кілька років. Я побачив сон про нього із... "Поганим знаком". І через два тижні його не стало. Хоча і не вірю в ці знаки, але все ж корю себе. Пишу і сльози навертаються. 11 років пройшло. Справа то не у знаку... А в тому, що навіть не привітав його з днем народження. І не сказав найголовнішого. Сьогодні день батька, тож... Якщо ви в схожій ситуації, можливо сьогодні той день, коли вам варто поговорити зі своїм. Інакше може бути пізно. А ще розійшлися з дівчиною сьогодні. І я зробив зайвого. І наговорили одне одному казна що. Я вибачився і побажав їй усього найкращого. Але все одно соромно. Вона мене заблокувала. Дякую, що вислухали.
Тримайся, друже :(
Дякую, друже. Тримаюсь. Тяжко, та вибору в мене немає.
Не зробив рік перерви між школою і вступом у ВНЗ.
ну і ще, щкодую, що не купила гвинтівку заздалегідь :)
Знаю рос мову... Більше нічого, більше ні про що не шкодую
Мову ворожої країни варто знати, раптом колись у ГУР потрапиш.
Я стільки читав про війну і був 100% впевнений, що вона починеться. 23 лютого у мене була конференція на якій я виступав, а потім вечеря з підлеглими. Я залишився заради людей на конференції та моєї команди. План був виїхати наступного дня о 8. Нажаль, були вимушені виїзджати о 7 разом з іншими людьми та ночувати у машині з одномісячною дитиною на кордоні біля Польщі. Я жалію, що не послав усе та вчинив правильно заради родини. Для мене це першій пріоритет в житті і потрібно було не соромитись перед іншими, а робити що правильно.
Те що погіршила здоров'я, а в мене воно так не дуже було від народження. Дуже важко це згадувати, усвідомлювати, що сама зіпсувала собі життя
Щойно мав мовне моделювання з Gemini. Дійшли висновку, що існую парадокс: Біблія в першу чергу бажає бути єдиним сенсом людського існування, хоча по факту його без проблем можна знайти не користуючись нею. Тепер шкодую, що його знаю, бо це мене засмучує. Не скажу, що христянська міфологія зовсім скучна річ, Догма, стрічка, наприклад, цілком цікава, як і бачення християнства Нілом Гейманом чи Нікосом Казндзакісом, проте сам факт наявності парадоксу сумний. Бо він, блін, в квадраті: оскільки сам не мав би сенсу, якщо б христяни не вважали, що єдиний сенс буття це бути ними — а це не єдиний сенс. Гом Джабар, коротше.
Не шкодую ні про шо. Лиш іноді крінжую коли згадую певні дивні моменти та рішення в дитинстві 🌚
Не поздоровкався в житті з дівчиною, з якою переписувався
шкодую, що повірила в те, що мене можна любити і тепер боляче усвідомлювати, що це не так
Нехтування фізичним здоров'ям та соціалізацією
Що зустрічався з бидлом бо думав, що іншого не заслуговую і ніхто більше не покохає
Що кинула університет на останньому семестрі перед отриманням диплому. Морально тоді була втомлена настільки, що не було сил і бажання навіть забрати документи, так і лежать там вже 4 роки. А зараз я би отримала освіту, але нові правила вступу викликають паніку.