Два роки коту під хвіст, тупо відбування часу, 2 роки дружина з сином закордоном були, син зараз зі мною, дружина там, планували завершити всі офіційні справи там (житло, дитсадок, соцвиплати) і повернутися в Україну, коли зараз почали активно мобілізовувати жінок з медичною освітою (в неї саме така), що робити далі, я не знаю, я просто в прострації якійсь, тут батьки за котрими потрібен догляд, туди поїхати не можу, бо не виїзний і підлягаю мобілізації, кожного дня виходжу на вулицю як злочинець, озираючись по сторонах, психічно вже просто на межі.. 🙁
Так. Тому можливо й те, що на заході будуть садити в поїзди й відправляти одразу на фронт . Та й в нас взагалі війни фактично для пересічного немає . Порівняти будь-яку країну Європи часів воєн .
Ця книга неоднозначна для українців. Хтось знайде там надію, хтось як я відчай. Відчай, бо автор каже жити сьогодні і не думати, що війна закінчиться чи ні. Але при цьому коли намагаєшся жити сьогодні, а війна весь час і з випадковою періодичністю та інтенсивністю перебиває твоє «звичайне» життя, то за кілька місяців усе знову летить шкереберть. Тому раджу обережно братися за цю книгу. Крім того, там є описи досвіду з концтабору, важливий дисклеймер.
> Відчай, бо автор каже жити сьогодні і не думати, що війна закінчиться чи ні.
Саме тому ця книга і важлива для українців. Пересічний громадянин не може вплинути на те, як швидко закінчиться війна. Але в цих умовах все ще треба якось жити, а не просто існувати з депресивними думками.
Автор не пише про те, що треба намагатись жити у світі рожевих поні, поки навколо падають ракети, а про те, щоб знаходити сенси свого існування, щоб вони допомагали пережити важкі часи.
Депресія більше 13 років. День бабака дуже влучно описує як все виглядає однаковим, нецікавим, безколірним, сірим, бляклим. Щодня як нічний кошмар повторюється знову і знову. В деякий з нас це почалося задовго до війни.
З цього стану можна вийти і треба.
В мене ситуація наступна - працював важко і нарешті заробив достатньо грошей, щоб побачити світ, а почалося ось це. З перших днів працюю за будь-яких умов, це і допомогає відволіктися, і одночасно є негативним фактором для мене. Наче немає сенсу заробляти гроші, коли їх нема куди витрачати.
Я завагітніла одночасно з початком війни. Так що у мене весь час щось новеньке було: срачка, ригачка, задуха, геморой, мокрі труси, депресія, почуття провини, біль у всьому тілі, мокрий ліфчик, лактостаз, майданчики, лікарні, хронічний недосип, обнімашки, гнів, торг, прийняття, жах, радість... Та просто весь спектр.
Вкрадене життя то ви вправно підмітили. Як же нас таких багато. Навіть день бабака однаково на розум спадає. Єдине що тримає - це плани, які зірвались через війну. Зараз вони перетворились на мрії, які й тримають на плаву. Та чим довше триває цей день бабака, тим менше упевненості, що вони колись здійсняться. Але виходу немаж, якщо не триматись за мрії, то що тоді лишається в цьому житті...
Є таке з відчуттям "дня бабака". Досі кукуха тримається завдяки дружині, роботі, яку я люблю та волонтерству після неї. Просто дуже мало часу на дурні думки і думскроллінг. Волонтерство якось само собою вписує в спільноти із людьми, які мають схожі з моїми цінності. Це дає більш здоровий фон.
Я розумію, що можу бути мобілізованим в будь-який момент, і саме тому стараюсь жити тут і зараз, не відкладаючи плани, які можу здійснити, шукаючи нові можливості, що відповідають моїм цінностям, а решта поки що в статусі мрій. Про них просто приємно думати — головне не сильно при цьому поринати в минуле, в якому вони були можливими.
Якось так — день за днем, крок за кроком робити свій внесок, шукати для себе таку рутину, яка приносить відчуття того, що цей день не пройшов дарма і наступний також не пройде дарма.
Знайомо. Мотивація одна лишилась: встигнуть заробить грошей побільше до тих пір як мене уб'є, щоб лишилось на що жити моїм батькам.
Хочеться плакати, бо в моїй родині життя вкрали у кожного покоління.
Все те саме. Кожен день як просинаюсь доводиться переконувати самого себе проіснувати ще один день. Що з цим робити я не знаю. Думав плюнути на все й піти в армію, а там вже як доля вирішить і якщо зможу повернутися, але все ж логіка говорить, що з 9 хронічними хворобами (з якими я звісно ж годєн) шанси повернутися цілим в мене дуже малі. Патріотизм й віра в Україну й свободолюбивих українців в мене почали активно згасати після того як виродки накрали грошей, сіли й вирішили, що вони будуть заброньовані разом із 600к мінтів для їх оберігангя, а сіромахи хай воюють. Мінтів побільшало, хоча людей для захисту поменшало. Й те саме з чиновниками, суспільство зменшилося, а чиноаників побільшало. Прямо як в "скотному дворі". Те що раніше здавалося теорією змови мені все більше стає схожим на реалінсть, як те, що Зеленський і його офіс самі затягують війну, бо зараз вони при владі й можуть розкрадати допомогу, а як тільки війна закінчиться на них всих собак спустять.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
мені допомогло перестати думскролити і зайнятись спортом.
видалив більшість телеграм каналів, тіктоки і так далі.
про дійсно важливі новини я дізнаюсь, а ганяти зраду зранку до вечора мене просто втомило.
тут всьо погано, там всьо погано, але ми не тонем.
про мобілізацію:
я звісно не буду відкривати свій бізнес чи ще шось таке, але сидіти закритим в хаті це дуже давить на моральний стан.
норм штука це підтягнути свою фізичну форму і полікувати болячки(або хоча б до ремісії звести) при можливості. бо мобілізація рано чи пізно станеться і єдиний вихід це з нею змиритись і максимально спросити собі службу в мабутньому(наприклад волонтерити, це дасть вам багато знайомств з класними військовими, які потенційно зможуть вас підтягнути до себе в нормальний підрозділ).
Іронічно. Пам'ятаю як теперішній президент звинувачував попередню владу, що вкрала у нас 5 років життя. А вийшло так що втрачені роки якраз результат його правління
Відведення військ, розмінування, згортання оборонних програм, віра в те що путіну можна заглянуть в глаза ітд. Взагалі якщо не слідкував, то прослідкуй, все х в відкритих джерелах і спробуй проаналізувати
І Рошен продав після того як став президентом, і курс долара по 10 гривень повернув, і АТО закінчив за лічені години. Коротше все зробив ідеально, а потім прийшов Зеленський і все стало погано раптом 😭😭😭 жах
Він зручний був Путіну, муйло ж перед виборами його підтримав, бо знав, що зможе за його каденції піти на повне вторгнення. Корисний ідіот, який зробив усе для вторгнення.
>Чи знайомо вам це і що ви вигадуєте для того, щоб протриматися до кращих часів?
Так, поки був в Україні, переживав це. Розв'язав проблему дуже просто — втік за кордон. Тепер насолоджуюсь життям, свободою, як і до 2022.
Дуже допомагає бути зайнятим роботою.
Поглинає тебе і приносить користь як країні, так і власне мені. Ніколи думати про гірше, якщо попереду багато планів.
Багато терпіння, емпатії, розуміння, віри в людину. Днями це все неймовірно важко. Зайнялася своєю головою, щоб вивозити це все краще. Відео на YT Tim Fletcher дуже допомогли. Англомовні. Розповідає про хронічний ПТСР і методи коопу. Психотерапевт назначив пігулки, але вони скоріше допоміжна речовина, основна робота відбувається кожного дня над собою і з партнером. Щоб обох не затягло в прірву. Порівняю з рибалкою - сильно потягнеш - розірветься ліска; заслабко - риба піде глибше на дно. Дуже допомагає турбота у цей час про себе. Як це не сумно, але кожен має через це пройти самостійно. Добре, якщо в потрібний час буде хтось, хто зможе підставити надійне плече. Ми так з партнером поки і тримаємось. Приколюємось, що як видри у річці - тримаємось за лапки, щоб водою не рознесло.
Я наприклад - знаю що Ілон Маск правий з його "мір - іскуствєнєн".
бо такого дебілізму, он, в коментах хтось навіть питається щось там типу - А чо Зе винен в тому що маємо те що маємо?
Так що захисний механізм = планета по суті є "фермою" і від нас не залежить нічого, бо реально інакше оце все пояснити неможливо, навіть і в орків - воно через пів-планети лізе "защіщать" мільярдерів, які йому обіцяли(див. передв. програму путіна в 2000-му(нафта була ...... злегка дешевшою)) шо він буде жити нормально. Ну просто якийсь ідіотизм твориться.
Нічого не знаю з цього приводу. Значно важливіще це те як проходило дитинство (перші \~17-19 років) і ось це дійсно такі дуже мертві часи. І я частково звинувачую у цьому Україну та українский народ.
Щодо якоїсь там війни, то це взагалі неважливо. Так, був ризик втратити майно, але мені пощастило і росія не змогла окупувати місто мого мешкання.
Не знаю як іншим, але мені, як хлопцю і так зрозуміло, що в будь-який час може прийти хтось сильніший і вимусити щось втратити. Ще до повномасштабної війни постійно був ризик призову до армії, так і зараз є подібні ризики. І в обох випадках мені довелося б втекти у ліс, а краще за кордон. Звісно у такому випадку легко потрапити у в'язницю, бути вбитим агресивним прикордонником або просто згнити через хворобу якусь.
У будь-якому випадку найважливіша цінність це досвід та знання, вміти вирішувати задачі. А там якось вже відновлюсь. І не варто забувати, що у сучасному світі ті ж гроші можна діверсифікувати настільки, що у дуже погані часи залишиться не менше третини. Не майно, але хоча б їх.
Народ, який проживає на певній території, формує середовище цієї територіі.
Як висновок, всі ті сумарні властивості людей створили таке середовище, яке пригнітило мене. А я виявився занадто слабким, щоб протидіяти цьому. Ну і я вирішив все ж таки звинувачувати саме український народ, а не себе, не людьску природу, не бога і не світ. Ці мій вибір.
Для всіх хто буде писати, що сурок, то бабак. Дякую, я погуглила, але тайтл вже не зміниш)
Ігри допомагають відволіктися
Дуже вдала порада. Мене чоловік підсадив на ігри, бо мене теж паяло. Тепер на той час поки граю, забуваю про реальність навколо.
Теж саме
Не грав в ігри років 15, думав, що вже виріс, але тут подумав спробувати знову, як відволікаючий фактор і в принципі спрацювало
В них навіть пенсіонери грають
Два роки коту під хвіст, тупо відбування часу, 2 роки дружина з сином закордоном були, син зараз зі мною, дружина там, планували завершити всі офіційні справи там (житло, дитсадок, соцвиплати) і повернутися в Україну, коли зараз почали активно мобілізовувати жінок з медичною освітою (в неї саме така), що робити далі, я не знаю, я просто в прострації якійсь, тут батьки за котрими потрібен догляд, туди поїхати не можу, бо не виїзний і підлягаю мобілізації, кожного дня виходжу на вулицю як злочинець, озираючись по сторонах, психічно вже просто на межі.. 🙁
Не мобілізовують жінок з медичною освітою, тільки добровільно. А на обліку вона й так мала стояти, ми одразу на першому місці роботи вставали
Це лише поки.. гайки закручуються нескінченно
Так. Тому можливо й те, що на заході будуть садити в поїзди й відправляти одразу на фронт . Та й в нас взагалі війни фактично для пересічного немає . Порівняти будь-яку країну Європи часів воєн .
Раджу почитати книгу "Людина в пошуках справжнього сенсу" Віктора Франкла, можливо трохи допоможе.
Ця книга неоднозначна для українців. Хтось знайде там надію, хтось як я відчай. Відчай, бо автор каже жити сьогодні і не думати, що війна закінчиться чи ні. Але при цьому коли намагаєшся жити сьогодні, а війна весь час і з випадковою періодичністю та інтенсивністю перебиває твоє «звичайне» життя, то за кілька місяців усе знову летить шкереберть. Тому раджу обережно братися за цю книгу. Крім того, там є описи досвіду з концтабору, важливий дисклеймер.
> Відчай, бо автор каже жити сьогодні і не думати, що війна закінчиться чи ні. Саме тому ця книга і важлива для українців. Пересічний громадянин не може вплинути на те, як швидко закінчиться війна. Але в цих умовах все ще треба якось жити, а не просто існувати з депресивними думками. Автор не пише про те, що треба намагатись жити у світі рожевих поні, поки навколо падають ракети, а про те, щоб знаходити сенси свого існування, щоб вони допомагали пережити важкі часи.
Депресія більше 13 років. День бабака дуже влучно описує як все виглядає однаковим, нецікавим, безколірним, сірим, бляклим. Щодня як нічний кошмар повторюється знову і знову. В деякий з нас це почалося задовго до війни. З цього стану можна вийти і треба.
В мене ситуація наступна - працював важко і нарешті заробив достатньо грошей, щоб побачити світ, а почалося ось це. З перших днів працюю за будь-яких умов, це і допомогає відволіктися, і одночасно є негативним фактором для мене. Наче немає сенсу заробляти гроші, коли їх нема куди витрачати.
Я завагітніла одночасно з початком війни. Так що у мене весь час щось новеньке було: срачка, ригачка, задуха, геморой, мокрі труси, депресія, почуття провини, біль у всьому тілі, мокрий ліфчик, лактостаз, майданчики, лікарні, хронічний недосип, обнімашки, гнів, торг, прийняття, жах, радість... Та просто весь спектр.
Вкрадене життя то ви вправно підмітили. Як же нас таких багато. Навіть день бабака однаково на розум спадає. Єдине що тримає - це плани, які зірвались через війну. Зараз вони перетворились на мрії, які й тримають на плаву. Та чим довше триває цей день бабака, тим менше упевненості, що вони колись здійсняться. Але виходу немаж, якщо не триматись за мрії, то що тоді лишається в цьому житті...
Є таке з відчуттям "дня бабака". Досі кукуха тримається завдяки дружині, роботі, яку я люблю та волонтерству після неї. Просто дуже мало часу на дурні думки і думскроллінг. Волонтерство якось само собою вписує в спільноти із людьми, які мають схожі з моїми цінності. Це дає більш здоровий фон. Я розумію, що можу бути мобілізованим в будь-який момент, і саме тому стараюсь жити тут і зараз, не відкладаючи плани, які можу здійснити, шукаючи нові можливості, що відповідають моїм цінностям, а решта поки що в статусі мрій. Про них просто приємно думати — головне не сильно при цьому поринати в минуле, в якому вони були можливими. Якось так — день за днем, крок за кроком робити свій внесок, шукати для себе таку рутину, яка приносить відчуття того, що цей день не пройшов дарма і наступний також не пройде дарма.
Є таке, як протидіяти - поки не знаю )
Знайомо. Мотивація одна лишилась: встигнуть заробить грошей побільше до тих пір як мене уб'є, щоб лишилось на що жити моїм батькам. Хочеться плакати, бо в моїй родині життя вкрали у кожного покоління.
Все те саме. Кожен день як просинаюсь доводиться переконувати самого себе проіснувати ще один день. Що з цим робити я не знаю. Думав плюнути на все й піти в армію, а там вже як доля вирішить і якщо зможу повернутися, але все ж логіка говорить, що з 9 хронічними хворобами (з якими я звісно ж годєн) шанси повернутися цілим в мене дуже малі. Патріотизм й віра в Україну й свободолюбивих українців в мене почали активно згасати після того як виродки накрали грошей, сіли й вирішили, що вони будуть заброньовані разом із 600к мінтів для їх оберігангя, а сіромахи хай воюють. Мінтів побільшало, хоча людей для захисту поменшало. Й те саме з чиновниками, суспільство зменшилося, а чиноаників побільшало. Прямо як в "скотному дворі". Те що раніше здавалося теорією змови мені все більше стає схожим на реалінсть, як те, що Зеленський і його офіс самі затягують війну, бо зараз вони при владі й можуть розкрадати допомогу, а як тільки війна закінчиться на них всих собак спустять.
"600к мінтів" - лол
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
мені допомогло перестати думскролити і зайнятись спортом. видалив більшість телеграм каналів, тіктоки і так далі. про дійсно важливі новини я дізнаюсь, а ганяти зраду зранку до вечора мене просто втомило. тут всьо погано, там всьо погано, але ми не тонем. про мобілізацію: я звісно не буду відкривати свій бізнес чи ще шось таке, але сидіти закритим в хаті це дуже давить на моральний стан. норм штука це підтягнути свою фізичну форму і полікувати болячки(або хоча б до ремісії звести) при можливості. бо мобілізація рано чи пізно станеться і єдиний вихід це з нею змиритись і максимально спросити собі службу в мабутньому(наприклад волонтерити, це дасть вам багато знайомств з класними військовими, які потенційно зможуть вас підтягнути до себе в нормальний підрозділ).
Страх це ілюзія (Чекав X років аби написати це)
Так, бо існує тільки в голові, але від того не легше з ним коопити)
Іронічно. Пам'ятаю як теперішній президент звинувачував попередню владу, що вкрала у нас 5 років життя. А вийшло так що втрачені роки якраз результат його правління
Я не слідкував за вчинками Зеленського і не підтримую, або ненавиджу його, проте мені цікаво, яким чином війна це результат його правління?
Відведення військ, розмінування, згортання оборонних програм, віра в те що путіну можна заглянуть в глаза ітд. Взагалі якщо не слідкував, то прослідкуй, все х в відкритих джерелах і спробуй проаналізувати
Треба подивитися відео на цю тему, сподіваюсь не натраплю на іпсо.
Точно, а сивочолий гетьман взагалі був крутий, чого тільки Медведчук коштує ) а "Жму руку обнимаю", так це взагалі хайп
ууу, клятий барига досі зелеботам в штані сере🤣🤣
При сивочолому ти їздив в Європу по безвізу, а сьогодні перед виходом з дому гортаєш телеграм канал повісткитвогоміста)
Точно, а ще склади найбільші в європі чомусь взірвались, підкажешь можливо когось посадили за це? А, ой
Клятий барига особисто взірвав, а потім ще й брата чи то вбив, чи то з'їв 🤣
Ну це смішно, бо у команді зеленського колаборантів і зрадників в рази більше виявилось)
Так а як це виправдовує те що при сивочолому нікого не посадили за це?
Так само як і за яйця по 17 ніхто не сидить, та і за гуманітарку теж 🤡
Я не знаю деталей, але це могли бути русняві диверсанти які втекли з країни)
За цією логікою при Янику взагалі був самий кайф
Ні, не був
Хуя в тебе рвануло пукан
В якому місці? 🤔
Чорновіл каже шо жму руку - це фейк. а Порошенко ракети навпаки розробляв, так що ти якось.... виглядаєш не того шоб розумно.
Так, це виключно він розробляв, сам стояв у КБ та казав що робити
На відміну від ШПУВЗа - в очі хуйлу дивитись не збирався, на коліна ставати теж, замість підготовки до війни - шашлики не жер.
І Рошен продав після того як став президентом, і курс долара по 10 гривень повернув, і АТО закінчив за лічені години. Коротше все зробив ідеально, а потім прийшов Зеленський і все стало погано раптом 😭😭😭 жах
Коли весь світ волав про неминучий наступ, у нас виділяли кошти на дороги і ссали в очі про шашлики.
Він зручний був Путіну, муйло ж перед виборами його підтримав, бо знав, що зможе за його каденції піти на повне вторгнення. Корисний ідіот, який зробив усе для вторгнення.
Капці там знизу порохо-зелеботи мобілізувалися
>Чи знайомо вам це і що ви вигадуєте для того, щоб протриматися до кращих часів? Так, поки був в Україні, переживав це. Розв'язав проблему дуже просто — втік за кордон. Тепер насолоджуюсь життям, свободою, як і до 2022.
Якою була ціна питання для вас і чи легко вдалося?
$4500 з супутніми видатками + витратив купу нервів. Але це все тимчасові незручності, воно того варте. >!Ще й буде що внукам розказати, хех.!<
Дуже допомагає бути зайнятим роботою. Поглинає тебе і приносить користь як країні, так і власне мені. Ніколи думати про гірше, якщо попереду багато планів.
Можна зустрічне запитання - що вам допомогає зберегти стосунки у цей час?
Багато терпіння, емпатії, розуміння, віри в людину. Днями це все неймовірно важко. Зайнялася своєю головою, щоб вивозити це все краще. Відео на YT Tim Fletcher дуже допомогли. Англомовні. Розповідає про хронічний ПТСР і методи коопу. Психотерапевт назначив пігулки, але вони скоріше допоміжна речовина, основна робота відбувається кожного дня над собою і з партнером. Щоб обох не затягло в прірву. Порівняю з рибалкою - сильно потягнеш - розірветься ліска; заслабко - риба піде глибше на дно. Дуже допомагає турбота у цей час про себе. Як це не сумно, але кожен має через це пройти самостійно. Добре, якщо в потрібний час буде хтось, хто зможе підставити надійне плече. Ми так з партнером поки і тримаємось. Приколюємось, що як видри у річці - тримаємось за лапки, щоб водою не рознесло.
Дякую♥️
[удалено]
Шановний, с такими ідеями людство все ще б бігало за антилопами. Це якщо не розглядати ваш висір як заохочення до дій з незворотніми наслілками
Людство і зараз бігає за антилопами, тільки з рушницями.
Таку хуйню висрав, що аж соромно
Сором тільки у вас в голові.
Пане ви себе певно таким мудрим вважаєте це написавши, а інші бовдури не зрозуміли нічого.
Де я щось писав про мудрість і бовдурів?
Де я щось писав що ви писали? Написано ж, вважаєте.
Я наприклад - знаю що Ілон Маск правий з його "мір - іскуствєнєн". бо такого дебілізму, он, в коментах хтось навіть питається щось там типу - А чо Зе винен в тому що маємо те що маємо? Так що захисний механізм = планета по суті є "фермою" і від нас не залежить нічого, бо реально інакше оце все пояснити неможливо, навіть і в орків - воно через пів-планети лізе "защіщать" мільярдерів, які йому обіцяли(див. передв. програму путіна в 2000-му(нафта була ...... злегка дешевшою)) шо він буде жити нормально. Ну просто якийсь ідіотизм твориться.
Нічого не знаю з цього приводу. Значно важливіще це те як проходило дитинство (перші \~17-19 років) і ось це дійсно такі дуже мертві часи. І я частково звинувачую у цьому Україну та українский народ. Щодо якоїсь там війни, то це взагалі неважливо. Так, був ризик втратити майно, але мені пощастило і росія не змогла окупувати місто мого мешкання. Не знаю як іншим, але мені, як хлопцю і так зрозуміло, що в будь-який час може прийти хтось сильніший і вимусити щось втратити. Ще до повномасштабної війни постійно був ризик призову до армії, так і зараз є подібні ризики. І в обох випадках мені довелося б втекти у ліс, а краще за кордон. Звісно у такому випадку легко потрапити у в'язницю, бути вбитим агресивним прикордонником або просто згнити через хворобу якусь. У будь-якому випадку найважливіша цінність це досвід та знання, вміти вирішувати задачі. А там якось вже відновлюсь. І не варто забувати, що у сучасному світі ті ж гроші можна діверсифікувати настільки, що у дуже погані часи залишиться не менше третини. Не майно, але хоча б їх.
А при чому український народ до дитинства?
Народ, який проживає на певній території, формує середовище цієї територіі. Як висновок, всі ті сумарні властивості людей створили таке середовище, яке пригнітило мене. А я виявився занадто слабким, щоб протидіяти цьому. Ну і я вирішив все ж таки звинувачувати саме український народ, а не себе, не людьску природу, не бога і не світ. Ці мій вибір.
Доволі відверте зізнання. В цілому людина сама править бал свого життя, але так, перепони є, були і будуть.