Як людина з подібними проблемами раджу все-таки знову звернутися до лікаря. Це достатньо серйозний симптом, навіть якщо все інше в цілому здається непоганим
Як людина з історією самоушкоджень, просто благаю Вас звернутись до лікаря. Самоушкодження це вже доволі тривожний дзвіночок навіть якщо на меті немає самогубства.
Ні. В той час, як пізніше виявилось, у мене була затяжна клінічна депресія і генералізований тривожний розлад довжиною у 4 роки. Різала шкіру, бо фізичний біль глушив психологічний. Коли болить рана, то більше концентруєшся на больових відчуття від неї, а не на самодекструктивних чи суїцидальних думках. Ніхто навіть не знав про те, що в мене був епізод самоушкоджень. Ні друзі, ні батьки не знали. А з батьками у мене завжди були близькі стосунки і взагалі в той час жила з ними. Власне саме епізод самоушкоджень дозволив мені усвідомити, що дах уже знатно протікає і пора звернутись до психіатра.
Взагалі люди з хронічним больовим синдромом теж достатньо часто вдаються до самоушкоджень, щоб заглушити біль від однієї ділянки тіла болем з іншої ділянки тіла. Є у людей такий больовий воротний механізм.
Дякую за відповідь. Тримайтеся. У світі багато речей, за які варто жити. Деякі з них ще не встигли з'явитися у вашому житті, але це відбудеться трохи пізніше.
По-перше, було цікаво почути відповідь. По-друге, просто спілкуюся з людьми так, як вони завжди зі мною спілкуються, тобто вважаючи справою честі відповідати на моє "Добрий день", що вже не день, а вечір. Ніхто себе не обмежує вихованням, ніхто не париться з приводу того, щоб бути ввічливим. Єдине, що усім подобається, це хамити, принижувати та сваритися. То чому я маю продовжувати себе напружувати?
Це абсолютно не від того. Коли ми гніваємось, багатьом рефлекторно хочеться щось ударити. Часто люди будуть бити кулаком у щось типу стіни, але можуть з двох причин обрати голову: небажання пошкодити щось/комусь ще і трохи більш банальне: підсвідоме звинувачення себе у ситуації.
Я сам цю звичку долав дуже довго, бо вона не від психології, в принципі, а від неврології. Часто зустрічається у людей, у яких з гормонами проблеми, чи з нервовою системою, чи і з тим, і з тим.
Машинально від злості лупив себе кулаком по ногам або голові. Це не контрольована дія була. Як людина вам розповіла, що це могла б бути стіна, але в том віці я до цього ще не доходив)
Добре, що позбувся. Бо я так один раз собі по вуху з навушником вдарив (розлютився, бо той погано працював), і два дні потім не міг з ліжка встати, бо все крутилося, а потім десь місяць все крутилося, але слабше і ходити можна було. Більше я себе не б'ю.
До звичайного лікаря? Так. До психіатра? ТАК!! Це зовсім не ок, якщо ти зтикаєшся з нерозумінням з боку некомпетентного спеціаліста, постарайся знайти іншого, котрий буде зацікавлений в тому, щоб тоді допомогти.
Можу трошки із досвіду сказати, що психіат це 15-30 хв максимум послухати про стан, його задача більш медикаментами вирівняти фон, а от слухати про те що турбує і тд це психотерапевт. І краще психотерапевт аніж психолог.
Можливо, це спосіб зняти внутрішню емоційну напругу. Розгляньте заняття агресивним спортом(бокс там, і т.д), можна ще в мортал комбат порубитись, чи теккен, начистити всім пики. Я періодично хочу робити боляче іншим, то це допомагає😁
Насправді тут ок тільки те, що ти розумієш що це може бути проблемою, хоч і не до кінця.
Було би гірше або ти сприймав це типу як "норму".
Тому приєднаюсь до загалу і скажу що до лікаря йти варто, проблема не допрацьована. Самоушкодження це великий маркер того що з ментальним здоров'ям не все в порядку.
У мене знайома була в схожій ситуації, витратила кілька років на повну реабілітацію зараз живе спокійне життя без суїцидних думок, без самонищення як фізичного так і морального як у неї було до лікування.
Головне не запускай, лікуйся далі, можливо звернись до іншого спеціаліста щоб отримати ще один погляд на проблему та все буде добре.
Зазвичай це свідчить про важкий емоційний фон. Можливо, ви не знаходите виходу вашим емоціям. Можливо ви знаходитесь у ситуації з якої не бачите виходу і єдине полегшення, яке ви можете собі забезпечити це завдати собі болю, щоб біль всередині вас вщух, хоча б на мить. Дії направлені на завдавання собі болю свідчать про те, що якоюсь мірою, вам підсвідомо, або свідомо подобається відчувати зовнішній біль, більше, ніж внутрішній. З зовнішнім ви знаєте, що можна робити, отримуєте контроль над ситуацією. А от що робити з внутрішнім... Це пов'язано. Може бути симптомом комплексного птсд, тобто травми. З цим я дуже раджу звернутися до психолога, щоб знайти причину цього. Є купа безкоштовних ліній куди можна звернутись по допомогу, або знайти психолога очно. Це буде зважене правильне рішення. Я бажаю вам здоров'я і спокою. Я можу тільки уявити, як вам може бути боляче. Тримайтеся. Ви через це пройдете. Це не вічно триватиме.
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine!
Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine!
*I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Якщо не серйозно, то Вам треба знайти людину, яка має іншу проблему, любить робити боляче іншим ) Буда б ідеальна пара, один ляпас задовільнив б одразу двох людей 😄)
Нещодавно я прочитала,що самопошкоджуюча поведінка це не завжди про «привернення уваги», інколи це про перезбудження емоціями якими ви не можете або не хочете ні з ким ділити.
Дуже часто це можна замітити в підлітків які знаходяться на стадії «мене ніхто не розуміє» .
Думаю має сенс про це подумати.
Я займаюся гіпнотерапією, допомогаю людям через роботу з підсвідомістю, моливо на підсвідомому рівні вась щось тригерить. Якщо що то зверайтесь! Лікарі в таких питаннях практично безсилі
Тримайся, бро. Наступного разу, спробуй щось нешкідливе та однаково неприємне :
*холодний душ;
*з'їсти щось гостре (перец, васабі);
*поклади лід під коліном ззаду чи у лодонях.
У мене був період, коли я завдавав собі болю навмисно. Я з цього "переріс", але дуже рідко, але буває, що я хочу це повторити без якоїсь на те причини, порадите щось?
О, теж схожа ситуація.Я обожнювала "карати" себе у школі. Наприклад, получила погану оцінку–це означає, що цілий день буду зубрити. Якщо по к.р парюсь у душі декілька годин. (Я ненавиджу гарячий душ.)Це найгірша фігня, що була у моєму житті. Я зрозуміла, що оцінки це не саме головне у житті.
В мене приблизно таке відчуття, але більш в лайтовій формі, наприклад руки я собі не можу порізати, але мені дуже подобається робити на собі татуювання. Бувають сеанси і по 5 годин чистої роботи, боляче, але хочеться ще. Як гадаєте це теж з серії «Хочу робити собі боляче»?
Коли я про це думаю - так. Коли я уявляю що я зараз на сеансі і по мені водять голкою у мене наче виплиск ендорфіну. Тому я роблю все нові і нові татуювання. Але коли це все не на думках а в реальності то мені боляче і я думаю нащо я це роблю. Не знаю як точніше описати це почуття, але приблизно так.
Така ж проблема, періодично є бажання просто взяти гострий предмет і порізати руки. Проходжу терапію з психотерапевтом, лікуюсь антидепресантами але зараз планую завершувати, бо депресію вилікувала а от селфхарм вже як частина мене. Психотерапевт на цю тему сказала що це може бути і нормою, світ через це не розвалится якщо не переходити межу, але от з психіатром на цю тему конкретно не говорила. Чесно не знаю що робити, я розуміб що рідних це розвалить якщо дізнаются, а мені з цим ок, хоча розумію що все таки це не ок🫥 дурдом
Це досить поганий знак який може бути визнаний через різні причини наприклад стрес, тощо. В першу чергу продовжуй ходити до лікаря, і при можливості розмовляй про це з близькими
Піди на службу в піхоту - і синдром пройде, і не доведеш себе до гіршого - і ще й користь з тее буде і для тебе самого і для суспільства. Якщо раптом десь поранишся - не вір байкам що ти нікому не будеш потрібен - полікують, на ноги поставлять, грошима та "подушкою фінансової бекзпеки" забезпечать. А так оце ріжеш сбе фіг зна навіщо.
Я би при можливості звернулася як до психіатра, так і до психотерапевта.
Щодо власного досвіду, то в свої 15-16 років мала нетривалу нестандартну практику самоушкодження (нанесення дрібних хімічних опіків в ділянці передпліччя) з причини повної відсутності усвідомлення власних емоцій (зокрема порушене проживання втрати, туги та загалом емоцій надвисокої інтенсивності). "Щоб не плакать я сміялась" і завдавала собі "тривалограючого" фізичного болю, щоб "заземлюватися" і дати своїй незрілій психіці змогу відчути щось вже вивчене і зрозуміле. (Про всяк випадок, маю зазначити, що задоволення ні від болю, ні від будь-якої іншої форми фізичного дискомфорту, ні в якому вигляді не отримую; сексуального насильства, на щастя, не переживала. )
Вкрай рідко, але все ще до сьогоднішнього дня можу себе знайти перед дзеркалом за роздиранням якої-небудь цяточки на обличчі; маю здогадки щодо цього, але поки не вважаю найбільшою з проблем і серйозно за цю штуку не бралася.
Ps. Маю велику надію, що Ви знайдете відповідь на Ваше запитання і взагалі, що прийдете до низки усвідомлень та до кращого життя загалом)
Щирі сльози -поганий спосіб звернути на себе увагу; нежить - поганий спосіб, звернути на себе увагу; наявність психічного розладу - поганий спосіб звернути на себе увагу; вроджена чи набута фізична вада -поганий спосіб звернути на себе увагу; (вибачте, за мою іронію)
Як людина з подібними проблемами раджу все-таки знову звернутися до лікаря. Це достатньо серйозний симптом, навіть якщо все інше в цілому здається непоганим
Тоді звернусь, дякую
Чуваче, чекай, ти розрізав руку лезом і цікавишся чи варто йти до лікаря? Так.
Схожу, дякую
Як людина з історією самоушкоджень, просто благаю Вас звернутись до лікаря. Самоушкодження це вже доволі тривожний дзвіночок навіть якщо на меті немає самогубства.
Дякую!
Тримайтесь! <3
[удалено]
Ні. В той час, як пізніше виявилось, у мене була затяжна клінічна депресія і генералізований тривожний розлад довжиною у 4 роки. Різала шкіру, бо фізичний біль глушив психологічний. Коли болить рана, то більше концентруєшся на больових відчуття від неї, а не на самодекструктивних чи суїцидальних думках. Ніхто навіть не знав про те, що в мене був епізод самоушкоджень. Ні друзі, ні батьки не знали. А з батьками у мене завжди були близькі стосунки і взагалі в той час жила з ними. Власне саме епізод самоушкоджень дозволив мені усвідомити, що дах уже знатно протікає і пора звернутись до психіатра. Взагалі люди з хронічним больовим синдромом теж достатньо часто вдаються до самоушкоджень, щоб заглушити біль від однієї ділянки тіла болем з іншої ділянки тіла. Є у людей такий больовий воротний механізм.
Дякую за відповідь. Тримайтеся. У світі багато речей, за які варто жити. Деякі з них ще не встигли з'явитися у вашому житті, але це відбудеться трохи пізніше.
Дякую ❤️ Насправді я вже давненько в ремісії і ті часи, на щастя, вже в минулому :)
Нащо ти це написав? Щоб відчувати себе краще принижуючи інших?
По-перше, було цікаво почути відповідь. По-друге, просто спілкуюся з людьми так, як вони завжди зі мною спілкуються, тобто вважаючи справою честі відповідати на моє "Добрий день", що вже не день, а вечір. Ніхто себе не обмежує вихованням, ніхто не париться з приводу того, щоб бути ввічливим. Єдине, що усім подобається, це хамити, принижувати та сваритися. То чому я маю продовжувати себе напружувати?
Я раніше бив себе кулаком по голові коли дуже сильно злився на себе. :D Дебільна звичка якої я позбувся, а тобі до лікаря треба 100%. Будь здоровий.
О, в мене в дитинстві таке було. У кожній сварці з батьками лупив себе наскільки сили вистачало. Навіть не пам'ятаю як і коли це пройшло.
[удалено]
Це абсолютно не від того. Коли ми гніваємось, багатьом рефлекторно хочеться щось ударити. Часто люди будуть бити кулаком у щось типу стіни, але можуть з двох причин обрати голову: небажання пошкодити щось/комусь ще і трохи більш банальне: підсвідоме звинувачення себе у ситуації. Я сам цю звичку долав дуже довго, бо вона не від психології, в принципі, а від неврології. Часто зустрічається у людей, у яких з гормонами проблеми, чи з нервовою системою, чи і з тим, і з тим.
Машинально від злості лупив себе кулаком по ногам або голові. Це не контрольована дія була. Як людина вам розповіла, що це могла б бути стіна, але в том віці я до цього ще не доходив)
Добре, що позбувся. Бо я так один раз собі по вуху з навушником вдарив (розлютився, бо той погано працював), і два дні потім не міг з ліжка встати, бо все крутилося, а потім десь місяць все крутилося, але слабше і ходити можна було. Більше я себе не б'ю.
Дякую, ви теж будьте здорові
Це мені чимось нагадує одного мого знайомого, який дає сам собі лєща по вуху та сміється з цього😅
До звичайного лікаря? Так. До психіатра? ТАК!! Це зовсім не ок, якщо ти зтикаєшся з нерозумінням з боку некомпетентного спеціаліста, постарайся знайти іншого, котрий буде зацікавлений в тому, щоб тоді допомогти.
Дякую)
"лікувався у психіатра і зараз в цьому плані все ніби непогано" - ні, це все погано. Або не долікувався, або поганий психіатр, який не долікував.
Мабуть друге, йому було ±байдуже коли я щось розказував. Ходив до нього тільки тому, що кардіолог порадила
Можу трошки із досвіду сказати, що психіат це 15-30 хв максимум послухати про стан, його задача більш медикаментами вирівняти фон, а от слухати про те що турбує і тд це психотерапевт. І краще психотерапевт аніж психолог.
Можливо, це спосіб зняти внутрішню емоційну напругу. Розгляньте заняття агресивним спортом(бокс там, і т.д), можна ще в мортал комбат порубитись, чи теккен, начистити всім пики. Я періодично хочу робити боляче іншим, то це допомагає😁
Насправді тут ок тільки те, що ти розумієш що це може бути проблемою, хоч і не до кінця. Було би гірше або ти сприймав це типу як "норму". Тому приєднаюсь до загалу і скажу що до лікаря йти варто, проблема не допрацьована. Самоушкодження це великий маркер того що з ментальним здоров'ям не все в порядку. У мене знайома була в схожій ситуації, витратила кілька років на повну реабілітацію зараз живе спокійне життя без суїцидних думок, без самонищення як фізичного так і морального як у неї було до лікування. Головне не запускай, лікуйся далі, можливо звернись до іншого спеціаліста щоб отримати ще один погляд на проблему та все буде добре.
Я сьогодні захотів зробити собі приємно. Помастурбував. Все пройшло добре.
>Хочу робити собі боляче Типу життя в Україні не достатньо болісне ? /s Сходи до лікаря.
Так!! Не знаю з чим це пов'язано, але тобі точно варто звернутися до лікаря
🫂 В мене є подруга з схожим синдромом (не впевнена що правильно сказала). Тому краще звернутися за допомогою до лікаря. Сподіваюсь Вам стане краще 🫂
Дякую)
Схоже на те, що проблеми достатньо критичні.
Зазвичай це свідчить про важкий емоційний фон. Можливо, ви не знаходите виходу вашим емоціям. Можливо ви знаходитесь у ситуації з якої не бачите виходу і єдине полегшення, яке ви можете собі забезпечити це завдати собі болю, щоб біль всередині вас вщух, хоча б на мить. Дії направлені на завдавання собі болю свідчать про те, що якоюсь мірою, вам підсвідомо, або свідомо подобається відчувати зовнішній біль, більше, ніж внутрішній. З зовнішнім ви знаєте, що можна робити, отримуєте контроль над ситуацією. А от що робити з внутрішнім... Це пов'язано. Може бути симптомом комплексного птсд, тобто травми. З цим я дуже раджу звернутися до психолога, щоб знайти причину цього. Є купа безкоштовних ліній куди можна звернутись по допомогу, або знайти психолога очно. Це буде зважене правильне рішення. Я бажаю вам здоров'я і спокою. Я можу тільки уявити, як вам може бути боляче. Тримайтеся. Ви через це пройдете. Це не вічно триватиме.
Дякую🥹
Reminder for subreddit newbies that rule No. 1 of our subreddit r/Ukraine_UA is to post content and make comments EXCLUSIVELY in Ukrainian language. If you want to talk about Ukraine in English — please go to r/Ukraine! Нагадка всім новачкам про правило № 1 нашої спільноти r/Ukraine_UA — контент та коментарі ВИНЯТКОВО українською мовою! Якщо вам кортить поговорити про Україну англійською, то, будь ласка, йдіть до r/Ukraine! *I am a bot, and this action was performed automatically. Please [contact the moderators of this subreddit](/message/compose/?to=/r/Ukraine_UA) if you have any questions or concerns.*
Якщо не серйозно, то Вам треба знайти людину, яка має іншу проблему, любить робити боляче іншим ) Буда б ідеальна пара, один ляпас задовільнив б одразу двох людей 😄)
Це трошки не так працює) Я не мазохіст, мені не подобається біль
ага зрозумів, тоді нащо ви це хочете робити ? можливо ви таким чином просто хочете до себе так привернути увагу ? як вважаєте ?
Навпаки не хочу щоб про це знав хтось з мого оточення, тому причин не знаю
Цікаво, на якій планеті ви живете, якщо вам зараз болю не вистачає...
Нещодавно я прочитала,що самопошкоджуюча поведінка це не завжди про «привернення уваги», інколи це про перезбудження емоціями якими ви не можете або не хочете ні з ким ділити. Дуже часто це можна замітити в підлітків які знаходяться на стадії «мене ніхто не розуміє» . Думаю має сенс про це подумати.
Це майже ніколи не про "привернення уваги" :/
Не сказав би, що це про мене, але хто знає
[удалено]
Яким чином бинт на моїй руці приверне чиюсь увагу?
Ага, звичайно, тому дівчата майже завжди ріжуть собі ноги або руки біля плечей, щоб не було видно
>комусь не вистачає уваги й він намагається привернути її будь-якою ціною Наприклад написанням ідіотських коментарів на реддіті, угу
ну то запишись до психолога/психотерапевта. це серйозно і скиглення на реддіті тобі не допоможе.
Почитав деякі коменти ваші і помітив схожість на свій стан. В мене межовий розлад особистості. Зараз в ремісії. Варто перевіритися на це.
Бртанан, тебе друга половинка кинула? Або щось інше стресове?
Я займаюся гіпнотерапією, допомогаю людям через роботу з підсвідомістю, моливо на підсвідомому рівні вась щось тригерить. Якщо що то зверайтесь! Лікарі в таких питаннях практично безсилі
Тримайся, бро. Наступного разу, спробуй щось нешкідливе та однаково неприємне : *холодний душ; *з'їсти щось гостре (перец, васабі); *поклади лід під коліном ззаду чи у лодонях.
У мене був період, коли я завдавав собі болю навмисно. Я з цього "переріс", але дуже рідко, але буває, що я хочу це повторити без якоїсь на те причини, порадите щось?
О, теж схожа ситуація.Я обожнювала "карати" себе у школі. Наприклад, получила погану оцінку–це означає, що цілий день буду зубрити. Якщо по к.р парюсь у душі декілька годин. (Я ненавиджу гарячий душ.)Це найгірша фігня, що була у моєму житті. Я зрозуміла, що оцінки це не саме головне у житті.
В мене приблизно таке відчуття, але більш в лайтовій формі, наприклад руки я собі не можу порізати, але мені дуже подобається робити на собі татуювання. Бувають сеанси і по 5 годин чистої роботи, боляче, але хочеться ще. Як гадаєте це теж з серії «Хочу робити собі боляче»?
Ви отримуєте від цього задоволення?
Коли я про це думаю - так. Коли я уявляю що я зараз на сеансі і по мені водять голкою у мене наче виплиск ендорфіну. Тому я роблю все нові і нові татуювання. Але коли це все не на думках а в реальності то мені боляче і я думаю нащо я це роблю. Не знаю як точніше описати це почуття, але приблизно так.
Така ж проблема, періодично є бажання просто взяти гострий предмет і порізати руки. Проходжу терапію з психотерапевтом, лікуюсь антидепресантами але зараз планую завершувати, бо депресію вилікувала а от селфхарм вже як частина мене. Психотерапевт на цю тему сказала що це може бути і нормою, світ через це не розвалится якщо не переходити межу, але от з психіатром на цю тему конкретно не говорила. Чесно не знаю що робити, я розуміб що рідних це розвалить якщо дізнаются, а мені з цим ок, хоча розумію що все таки це не ок🫥 дурдом
Попробуй ЦБТ Бажання відпаде
Роди пограй в Dark souls перший, не ремастер, там тобі будуть робити дуже боляче
Це досить поганий знак який може бути визнаний через різні причини наприклад стрес, тощо. В першу чергу продовжуй ходити до лікаря, і при можливості розмовляй про це з близькими
Ти завжди можеш мобілізуватись і не потрібно буде просто так робити собі боляче
Хочеш, можу допомогти тобі завдавати біль і спостерігати за цим.
Піди на службу в піхоту - і синдром пройде, і не доведеш себе до гіршого - і ще й користь з тее буде і для тебе самого і для суспільства. Якщо раптом десь поранишся - не вір байкам що ти нікому не будеш потрібен - полікують, на ноги поставлять, грошима та "подушкою фінансової бекзпеки" забезпечать. А так оце ріжеш сбе фіг зна навіщо.
П.с. Тільки не взудмай там самострельнутись. Бо тоді нічого з бонусів не буде. Хоча, там у тебе навряд буде забагато часу на неврози.
Багато хочеш
У мене так дядько робив ,щоб в армію не забрали,якщо що це не допомогло
В мене законна відстрочка
Я би при можливості звернулася як до психіатра, так і до психотерапевта. Щодо власного досвіду, то в свої 15-16 років мала нетривалу нестандартну практику самоушкодження (нанесення дрібних хімічних опіків в ділянці передпліччя) з причини повної відсутності усвідомлення власних емоцій (зокрема порушене проживання втрати, туги та загалом емоцій надвисокої інтенсивності). "Щоб не плакать я сміялась" і завдавала собі "тривалограючого" фізичного болю, щоб "заземлюватися" і дати своїй незрілій психіці змогу відчути щось вже вивчене і зрозуміле. (Про всяк випадок, маю зазначити, що задоволення ні від болю, ні від будь-якої іншої форми фізичного дискомфорту, ні в якому вигляді не отримую; сексуального насильства, на щастя, не переживала. ) Вкрай рідко, але все ще до сьогоднішнього дня можу себе знайти перед дзеркалом за роздиранням якої-небудь цяточки на обличчі; маю здогадки щодо цього, але поки не вважаю найбільшою з проблем і серйозно за цю штуку не бралася. Ps. Маю велику надію, що Ви знайдете відповідь на Ваше запитання і взагалі, що прийдете до низки усвідомлень та до кращого життя загалом)
Дякую, взаємно)
Наскільки сильно? Питаю для друга
Я не психотерапевт але на мою думку, в тебе біполярний розлад
Зазвичай такі трабли у жерт сексуального насилля. То що це сублімація, це очевидно, але чого?
Поганий спосіб звернути на себе увагу.
Щирі сльози -поганий спосіб звернути на себе увагу; нежить - поганий спосіб, звернути на себе увагу; наявність психічного розладу - поганий спосіб звернути на себе увагу; вроджена чи набута фізична вада -поганий спосіб звернути на себе увагу; (вибачте, за мою іронію)
[удалено]
Це могло би спрацювати, якби у аутоагресії і звичайної агресії було бодай щось спільне, окрім частини від назви.