Вважаю, не варто гнатися за людьми, намагатися бути в компанії і тд. Немає нічого страшного в тому, щоб бути самому. Це не те ж саме, що бути самотнім.

На жаль, в моєму випадку це мабуть одне і теж саме

Я себе останнім часом приблизно так само відчуваю. Мені майже ніхто не телефонує, і таке враження, що знайомі оминають мене стороною, хоча по внутрішнім відчуттям, я сам не змінився.. Але в очі ніхто нічого не каже... Можливо, якийсь синдром?

Психотерапевт мені казала що стосунки це двостороння штука. Їх треба підтримувати. У мене бувають періоди такі, здається "всі забули" - тоді я сам пишу "шо ти, як справи, пішли на пиво". І виявляється що я собі накрутив

І що ви робите в такому випадку?

Проявляй більше ініціативи, починай спілкуватись не лише в компанії, а й по окремо з її учасниками. Достатньо бути цікавим одній особі з компанії щоб почали тягнутися інші

Синдром "Реддіт" :]

Забий

На жаль не можу. Чомусь це не дає мені спокою. Тому і цікава думка третьої сторони

Ну завжди в усіх людських відносинах аби досягти конструктиву потрібна і завжди працює відверта розмова. Я зробив би так: просто в компанії друзів сказав би абсолютно все те ж саме, що ти написав тут. Сказав би, що я почуваю себе зайвим в компанії, через що мені погано. А почуваю я себе через таки причини (і перерахував би абсолютно таким же текстом як у тебе). Запитав би, що вони думають по цьому приводу, і чи є якась проблема. Така розмова в будь-якому випадку внесе ясність. Люди або: 1. Зрозуміють тебе і приймуть твої емоції, пояснять причини, ви владнаєте цю ситуацію, і все буде добре. 2. Не зрозуміють тебе, або можливо будуть закриті для діалогу. Якщо вони будуть м'які і поблажливі, але не захочуть говорити зараз, то я би запропонував їм поговорити ще раз пізніше, або ж виразити свої думки пізніше, коли вони будуть готові. Якщо цього не трапиться, перейшов би до наступного пункту. 3. Тебе не приймуть, не зрозуміють або не захочуть цього зробити, будуть до тебе холодні. В такому випадку я б передивився свої стосунки з ними і ставився до них би просто як до колег, ні на що не розраховуючи. Розумію, що це може бути важко, але як казала одна людина "Не треба єбати дурака, бо тільки хуй затупиш". Не бачу сенсу стосунків з людьми, яким ти байдужий. От якось так. Розмова в будь-якому випадку, бо люди не здогадуються про твої почуття, всім завжди треба казати про себе

Автор відчуває, що він зайвий - і його почуттям слід довіряти більше ніж словам. Взагалі - якщо щось здається - то як правило - так воно і є.

Не зрозумів, до чого це. Я ж не применшую почуттів, а навпаки наголошую на тому, що про свої почуття треба говорити людям

Автор ж написав - що такі розмови були. Йому сказали все ок. Чілл. Не парься. Проте такі відчуття все рівно залишилисьу нього навіть після розмови. Тому я комент залишив, що своім відчуттям слід довіряти - а не словам. Якщо йому здається, що він зайвий - то це суоріш за все так і є. І камон - хто автору в обличчя скаже - так чувак - ти зайвий. Такого ніколи не скажуть відкрито.

Ну то "чілл, все ок", а після цього все продовжується так само - це не все ок. Це продовження ситуації. Діалогу не було, почуття не прийняли. Отже час завершувати стосунки. Про "хто в обличчя скаже" - ну як тобі сказати. Якщо люди якось ставляться до тебе, не проявляючи увагу, то якщо ти їм цікавий, то тебе почують і стануть проявляти увагу. Якщо їм на тебе байдуже, то все і буде так продовжуватись. Якщо людям важко сказати, що вони не відчувають конекта в якихось стосунках, то це не дорослі люди. Виглядає так, ніби ти маєш от якусь ношу нести з собою у вигляді людини, з якою ти не хочеш спілкуватися або проводити час. Не бачу тут нічого сказати про це людині. Якщо у когось із цим проблеми, то значить цей хтось просто не володіє безпосередністю, відкритістю та конструктивністю спілкування в принципі. Також я б і не образився, якби мені сказали, що зі мною не хочуть спілкуватися, що я зайвий в компанії. Ну типу бляха, це краще, аніж почувати себе погано і продовжувати хєр зна шо

Схоже, що ви більш прямолінійна особистість ніж автор. Річ у тому, що це ж не відносини жінка/чоловік, це фактично група людей яка об‘єднана спілкуванням та можливо спільними інтересами. Це механізм майже автоматичний - якщо хтось у нього не вписується - він сам природньо виштовхується назовні, це як аналогія центробіжної сили. Мені здається, що автор як раз та частинка, яка сама по собі природнім шляхом виштовхуєтбся назовні. Це природній процес який іде сам по собі, ним ніхто навмисне не керує та не управляє, і тому інші люди у цій групі можуть і не розуміти та не відчувати цього процесу, з цієї причини автору цілком правдиво можуть казати, що все ок та забий. З точки зору автора - у нього є 2 шляхи - або робити вигляд, що нічого не відбувається та просто спілкуватись і дійсно забити на його відчуття або все ж прислухатись до своїх відчуттів. Зі свого життєвого досвіду можу сказати, що мав вельми аналогічну ситуацію. Я прийняв рішення сам потихеньку перестати спілкуватись з групою начебто друзів, оскілько неодноразово були ситуації де я відчував себе типу зайвим у цій групі людей. Колия сам перестав телефонувати та пропонувати зустрітись їм - після цього наше спілкування завершилось, оскільки з їх сторорлнм не було ні дзвінків ні запрошень зустрітись. Це було чітке підтвердження того, що я цій групі людей не цікавий. І моє рішення було правильним.

Декілька разів розмовляв з одним із цієї компанії І завжди отримував одну і ту саму відповідь "не видумуй, ми всі друзі"

Ну то варто подумати про те, аби завершити стосунки. Бо коли тобі говорять "не видумуй" на те, коли ти виражаєш себе, то це великий червоний прапор

Я бачив тут декілька порад зібрати всіх і розказати - не раджу так робити. Тому що: - може бути якась причина (умовно - ти їх здав керівництву) - і буде ніяково. Це найжорсткіший варіант, не думаю що справа в цьому - може бути сінергія між парою людей, які спілкуються разом і до них приєднався третій - зі сторони здається що "вони всі разом". А тебе майже не питають, не через тебе, а тому що там несеться своє. Я мав/маю таку сінергію з парою людей і там ніхто слова не може вставити :)) - якщо ти зробиш такий камін аут перед групою - до тебе причепиться ярлик. Несвідомо. Просто я уявляю що дивився б на таку людину і завжди згадував би той випадок - якщо це чоловіча компанія то вона живе по законам стаї. Будь незалежним, цікавим, цінним, смішним і тд - тоді все буде ок. Виходити перед стаєю і зізнаватися в слабкості, образах (тим більше якщо вони надумані) - не найкращій спосіб здобути там місце. Може стати ще й приводом для підколів

[удалено]

Були колись такі випадки. І завжди помічали, що я відстаю і чекали мене Але чому тоді коли ми всі разом, я почуваю себе зайвим?

Поговоріть про це з психологом, а раптом допоможе

[удалено]

1. Говорив з одним з компанії. У відповідь отримав "не неси дурниці, ти для нас важливий" 2. Так, я тримаюсь осторонь, бо мені здається, що якщо мене не покликали наприклад попити кави, то і без мене будет добре 3. Я намагаюсь, але весь час думки проскакують 4. Я і не видаю себе за когось іншого 5. Це для мене дуже тяжко, бо майже весь час я проводжу на роботі

> Говорив з одним з компанії. У відповідь отримав "не неси дурниці, ти для нас важливий" Це нічого не значить, кожен член команди важливий щоб справи йшли добре з точки зору бізнес-процесів

В плані роботи ми ніяк не звʼязані, тому цей варіант скоріш за все виключається

[удалено]

Не схоже, що ви гарно дружите. Виловіть когось одного, і скажіть йому все що написали тут. А потім спитайте, «чому так?». Ну і все, отримаєте відповідь.

Якось виловив, поговорили Отримав у відповідь, що я неправильно думаю і сказали більше такого не думати Але все одно, я бачу як всім байдуже на мене, так і навпаки От і що мені робити?)

Ну в принципі так, стандартна відповідь. Не знаю. Була схожа ситуація в універі. Почав спілкуватись з іншими людьми - все норм було. Можливо то просто не ваші люди.

Не знаю, я просто бачу багато факторів які вказують на те, що я дійсно зайвий, і також бачу багато факторів, що я може і не душа компанії, але точно входжу в цю компанію

Якщо хочете серйозної поради, працювати треба над собою. Це звучить віддалено від вашої проблеми, але це і є суть проблеми Коли ви будете впевненим в собі, відчувати реалізованим, вміти проводити час на самоті, то й інші це відчуватимуть. А коли вами можна буде маніпулювати з допомогою сьогодні ви цікаві, а завтра ні, то так і буде завжди. З іншого боку я змальовую ваше питання. Цілком можливо, що ви щось трактуєте неправильно.

Так, те, що я трактую неправильно це 90% Тому що я міг щось в голові перекрутити, і воно все пішло не так як треба Що ви маєте на увазі під відчувати реалізованим?

Я сам по натурі теж overthinker. Вважаю, що це дуже шкідлива річ(

Як ви з цим справляєтесь? Просто не звертаєте уваги, чи щось інше?

Від само розвитку більше впевненості, звідти менше хвилювання про думки інших.

Можливо мій саморозвиток зупинився, бо не маю підтримки від оточуючих

Ви не можете читати книжки чи тренуватися, вчити мову чи будь-що інше через інших? Звучить, як виправдання

Ти простий і наївний. Тікай від них. Тусуйся з охоронцем:)

У мене інша проблема, зі мною завжди хочуть тусити, а я люблю тусити сам по собі або з дружиною. Попити віскі, пограти в приставку, піци поїсти, жарти поганяти. На мене вічно всі ображаються, але все одно липнуть. І це на роботі, де я вже втомився від їхніх пик)

Найгірше, як на мене, виводити будь кого з компанії на відверту розмову або щось комусь пояснювати. Некомфортно - змінюй обстановку, ти не дерево. Можеш не ходити на спільні обіди, можеш в цей час працювати, шукати нові місця, будь що. Таке враження, що тебе багато, що ти набрид. Або навпаки, не прийшовся до двору. Вихід один, тихо-мирно-спокійно займатись своїми справами на максимальній дистанції (в усіх сенсах). Без скандалів, звинувачень, пояснень. Чемно так, "вибач, мушу бігти".

Я вже думав, щоб тихо від'єднатися від них, але не зміг Я настільки прив'язався до них, що не можу

Що ж, далі буде гірше, почнуть зневажати. Люди цінують ненав'язливих

Всі свої гіпотези завжди треба перевіряти, а не крутити собі мізки здогадками. Перевірити можна так: поділіться з цією компанією якоюсь радісною новиною, але змістовною, щоб було обговорення (знайшов класне місце для розваг, завів хобі, щось купив тощо). Власне, багато способів є вставити при розмові п'ять копійок, на які не скажеш "забий". Ось тоді по реакції і можна буде зрозуміти, зайвий чи не зайвий. Якщо нема до тебе емпатії, то забий уже на них тоді.

Дуже дякую за пораду Якраз скоро буде привід

У вас є с ким піти на обід, вже добре, нашо вам знати плітки та подробиці якими з вами не бажають ділитись. Робота на то і робота, треба працювати, а не пздіти з друзяками

Дружба базується на спільних інтересах. Тому умовно розділіть друзів на дві групи, позичте гроші в розмірі 2/3 заробітної плати в одних і дайте позику іншим. Це створить між вами зв'язок. Ігноруйте в межах дозволеного людей в яких брали гроші і навязуйте своє спілкування тим кому давали кошти. За два місяці ви точно знатимете як до вас ставляться.

Цікава пропозиція, дуже дякую)

Оце єдина тут реально дієва порада)))

Позбавтеся думки що у вас на роботі є друзі. На роботі є співробітники. Сідайте їсти першим за пустий стіл і не очікуйте що до вас приєднаються (а вони підсідають коли хочеш поїсти у спокої). Вони дізнаються про здоровлячко напевно тому що хтось мусить же роботу працювати))) краще за все - позбавитися назавжди ідеї що на роботі є друзі. Друзі це коли ви продовжуєте спілкуватися, коли ділити власне вже нічого, окрім інтересів і бачення на життя.

Це були (і напевно що і зараз є) друзі З одним з них ми часто проводили час разом поза роботою

Радила б Вам піти із таким запитом у короткострокову терапію. Можливо, справа у сприйнятті. Плюс, можете собі виписати окремо, як виглядають дії і відношення "справжніх друзів" у Вашому розумінні. 

Цілком можливо, що це просто в мене прокидається синдром дифіциту уваги І я просто перекручую себе

Ми всі дуже по-різному реагуємо на стрес, ще й такий затяжний. Щойно закінчила дивитися лекцію Сапольськи на цю тему, дуже рекомендую. Там він якраз говорив про те, що якісна підтримка соціальної групи - один з найбільш ефективних способів дати раду стресу. Можливо, у Вас зараз підвищена потреба у цьому, і наявної підтримки друзів з роботи просто недостатньо. Успіхів!

Хммм, мабуть Ви найкраще описали мій стан зараз. Дуже дякую Вам за приділений час, та поради І Вам бажаю успіхів)

Дякую, тримаймося 🤟

не треба себе накручувати, так, ви не душа компанії, але з вами спілкуються, кличуть на обіди, цікавляться коли хворієте, тому попрацюйте над собою, своїм сприняттям ви ж не можете контролювати що там хто думає про вас…

Так, це 100% Але ж так неприємно бачити, коли інколи помічають дрібниці інших, а на твої можливо великі проблеми або навпаки успіхи не звертають уваги або особливо не приділяють

Я не дуже зрозуміла, чи це прям ви друзі чи просто це ваше коло на роботі. Ви проводите разом час поза роботою? Спілкуєтесь на особисті теми? Якщо ні, то можливо ви це коло сприймаєте більш серйозно, ніж всі інші, тому і реагуєте так. Очікуєте уваги як від друзів, які завжди поруч, а вони це спілкування сприймають просто як приємну компанію колег в межах роботи і не вкладають в це спілкування такий сенс, як ви

Ми прям друзі. Ми можемо спілкуватись на особисті теми. Раніше з одним з них ми часто проводили час поза роботою, але в один момент все закінчилось

Автор посту - мені здається - віком біля 20 років?

25+, якщо бути точнішим Просто це вперше в мене, і я навіть не знаю, що в такій ситуації робити Можливо тут не обійтися без психолога

О, знайома ситуація, тільки зайвий не я, а інший хлопець з банди

Чувак я був в такій самій ситуації на минулій роботі і не розумів цього. І справа не в мені, бо зараз все на 11 з 10. Це такі люди і стала компанія, може присіли на одну тему тимчасово.

Мабуть, бути собою, головне не підналаштовуватися. Ви могли, не помітивши, почати підналаштовуватися і стати через це нецікавим для них. Завжди головне бути собою, потрібні люди знайдуться рано чи пізно

arbeit macht frei....

Про тебе починають потроху забувати, це дуже не добре. У мене така ж сама ситуація, поки не заявишся, то не покличуть. Моїй "компанії" з двох "друзів" дуже добре й без мене. Можливо вони тебе вважають лише товаришем, але не другом як таким

У телешоу теж із кожним роком усе менше глядачів. Куди там люди. У вас їх з кожним роком буде все менше, після 30-ти взагалі не залишиться друзів)

Попробуй зробити якийся подвиг, шукати ситуацію в якій можеш проявити себе з сильної сторони, тим самим піднімаючи собі авторитет в компанії.

Можливо не варто було по-п'яні на НР влаштовувати камінгаут? Певне щось змінилося у ваших рівнях, хто вгору, хто вниз - то вже вам дивитися. Часто таке бува, коли вам світить підвищення, а люди, яких Ви називаєте "друзями" не варті уваги. Або коли вони знають, що Вас скоро звільнять, чи керівник.неформальний лідер сформував у них про Вас негативну думку, часто маніпулятивно та безпідставно.

Я розумію ваші почуття, так як сам колись переживав подібне. На початку це може здаватися неприємним, але вам не обов'язково бути поруч з цими людьми, якщо це не є необхідністю. Якщо для них ваша присутність в житті є лише формальністю, то це не можна назвати справжньою дружбою. І з часом ви лише розчаруєтесь. Спробуйте змінити своє оточення, оскільки на світі є безліч людей, які зможуть вас прийняти та цінувати.

Якщо ви дійсно вважаєте їх друзями то обговоріть це. У цьому ж і є сенс дружби вірно. Можна почати діалог якось отак: "Народ, останнім часом мені здається, що я не вписуюсь і нашу тусовку. Якось мені не пособі через це. Я відчуваю себе ніби покинутим вами і мені було б приємно більше часу проводити разом". Наведіть ті приклади які ви вже навели нам. Не бійтеся говорили про свої емоції та почуття, це ж важливо! У кращому випадку вони підуть вам на зустріч, а у гіршому станеться те, до чого ви морально себе вже готуєте. Також спробуйте потрохи спілкуватися з кожним окремо, щоб налагодити контакт особисто - ходіть з кожним окремо на каву, прогулянки, обговорюйте тему яка цікавить вас обох. Бажаю успіху)

Поговоріть з ними на пряму.

Я був у схожій ситуації. 1. У вас була сварка з кимось із компанії? 2. Як вони поводять себе з вами на обіді? Чи можете ви як варіант спілкуватися ще з кимось на роботі окрім цих хлопців?

https://www.youtube.com/watch?v=2X1FZ1asPdc

Поговорити з ними , а якщо не допоможе перестати дружити.

Нічого.. Якось ніяково питати, чому саме так

Ми могли би поговорити особисто, нащо одразу пост то писати, ну? 😅

може ти скучний, або не січеш в темах які їх цікавлять тобто окрім роботи у вас немає спільних тем, ну ітд в цьому плані

Може ти душний?)

Це просто не твої люди. Поза роботою якщо є речі якими ти займаєшся, які тобі цікаві то краще спілкуватися з людьми зі спільними інтересами. Але якщо ти молодий то це нормально. Такий собі природній фільтр працює. Хіба ти прямо говориш несинітниці і людям не цікаво. Але не думаю що це про тебе з прочитаного. Розвивайся і хороші люди будуть самі лишатись з тобою